Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2018 року

м.Київ

справа №813/6284/14

адміністративне провадження №К/9901/14624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 та особи, яка приєдналася до касаційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. у справі за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила зобов'язати відповідача за власний рахунок знести самовільно збудовану господарську будівлю (гараж) по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано у 45-денний строк, встановлений для добровільного виконання, вимоги припису №29/1-ф від 03.06.2014р. про знесення самовільно збудованої господарської будівлі (гаража) по АДРЕСА_1. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі, якщо у встановлений строк особа добровільно не виконала вимоги, встановлені в приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Позивач вважає, що господарська будівля (гараж) по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. замінено позивача у справі Інспекції ДАБК у Львівській області його правонаступником - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_2

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням судів першої та апеляційної інстанції не погодилася третя особа, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що господарська будівля (гараж) по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, а перебудова його є неможливою, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог органу державного архітектурно-будівельного контролю. Крім того, позивачем здійснено заходи щодо усунення відповідачем виявлених порушень містобудівного законодавства, а тому відповідний позов є крайнім засобом захисту.

Крім того, до суду касаційної інстанції надійшла заява від позивача про приєднання до касаційної скарги, в якій просить касаційну скаргу третьої особи задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позов про знесення самочинно збудованого відповідачем гаража є законним обґрунтованим, підлягає задоволенню і не потребує жодних проміжних позовів.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.06.2014р. на підставі звернення третьої особи та направлення від 30.05.2014р. №05-711-3/н Інспекцією ДАБК у Львівській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт відповідачем.

За результатами проведеної перевірки складено акт №29/9-ф від 03.06.2014р. яким встановлено, що станом на час проведення перевірки відповідачем при виконанні будівельних робіт з будівництва господарської будівлі (гараж) за адресою: АДРЕСА_1 порушено вимоги табл.1 Додатку 3.1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень», а саме будівля збудована на відстані 6,25м. від літньої кухні, розташованої за адресою АДРЕСА_2 при вимозі 8 м. згідно зазначеного нормативного документу. Станом на час проведення перевірки будівельні роботи не проводились (а.с.8).

Інспекцією ДАБК у Львівській області 03.06.2014р. складено протокол про адміністративне правопорушення №29/1-ф, згідно з яким відповідачем порушено ч.1 ст.96 Кодексу України про адміністративне правопорушення, яке полягало в порушенні при будівництві гаражу вимог встановлених додатком 3.1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Приписом Інспекції ДАБК у Львівській області від 03.06.2014р. №29/1-ф відповідача зобов'язано у 45-денний строк з моменту отримання вказаного припису усунути порушення вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

За результатами розгляду протоколу №29/1-ф від 03.06.2014р. позивачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 10.06.2014р. №29/93-ф/пз, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено штраф у сумі 170 грн. (а.с.12).

Інспекцією ДАБК у Львівській області 18.08.2014р. проведено позапланову перевірку виконання вимог припису від 03.06.2014р. №29/1-ф та встановлено, що на час перевірки вказаний припис відповідачем не виконано, порушення у сфері містобудівної діяльності не усунуто. За результатами перевірки складено акт проведення позапланової перевірки від 18.08.2014р. №29/21-ф.

У зв'язку з невиконанням вимог припису позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції. з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Водночас згідно з ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо відмови відповідача у здійсненні перебудови об'єкта самочинного будівництва, як і відсутні докази про те, що проведення такої перебудови є неможливим.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що знесення самочинного будівництва як крайня міра можливе за умови, якщо цим будівництвом порушуються права третіх осіб, а перебудова не призведе до усунення їх порушених прав, а також у разі, якщо перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами неможлива, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови, тобто, використані усі передбачені законодавством України заходи реагування.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що позивачем не здійснено усіх передбачених законодавством заходів реагування перед зверненням до суду з позовом про знесення самочинного будівництва відповідача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що відповідачем не використано усіх передбачених законодавством заходів реагування щодо виявленого факту самочинного будівництва, в свою чергу знесення самочинного будівництва є найсуворішим з таких заходів реагування, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, за правилами ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI звернення до суду з позовом про знесення можливе лише за умови якщо перебудова такого об'єкту є неможлива і особа в установлений строк добровільно не виконала припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності .

В той же час в ході розгляду справи доказів неможливості перебудови об'єкту суду надано не було, а сам припис від 03.06.2014р. оскаржено в судовому порядку, що свідчить про передчасність звернення до суду з позовом про знесеня самочинно збудованого об'єкта .

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах була висловлена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018р. №813/6426/14

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та особи, яка приєдналася до касаційної скарги Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2016р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук