Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.04.2018 року у справі №810/3125/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №810/3125/17

адміністративне провадження №К/9901/48211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 (судді - Л.В.Губська, Т.Р. Вівдиченко, І.В.Федотов)

у справі №810/3125/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайсвотерхаускуперс (аудит)», про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2017 до Київського окружного адміністративного суду поштовим зв'язком надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайсвотерхаускуперс (аудит)», в якому позивач просить суд: визнати незаконним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 13.02.2017 вих. № 861/8/10-13-11-02; зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць листопад 2016 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих документів від 10.02.2017.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 (суддя Лиска І.Г.) позовна заява була залишена без руху, із встановленням строку на усунення її недоліків до 06.10.2017.

10 жовтня 2017 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про роз'яснення судового рішення (вих. №345/17 від 06.10.2017), у якій позивач просив суд роз'яснити ухвалу Київського окружного адміністративного суду про залишення позову без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 задоволено заяву про самовідвід судді Лиски І.Г.

Позовну заяву та заяву про роз'яснення судового рішення передано до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для автоматизованого розподілу.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу позовну заяву з додатками та заяву про роз'яснення судового рішення передано на розгляд судді Панченко Н.Д. та ухвалою від 17.10.2017 позовну заяву та додані до неї матеріали, заяву про роз'яснення судового рішення прийнято до провадження судді Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 заяву ТОВ «Вітаполіс» про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 про залишення позовної заяви без руху залишено без задоволення.

Не погодившись із ухвалою суду від 28.11.2017 про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали суду від 18.09.2017 ТОВ «Вітаполіс» оскаржило її до суду апеляційної інстанції, до апеляційної скарги додано фіскальний чек від 19.12.2017 про сплату 1 600 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2018 апеляційну скаргу ТОВ «Вітаполіс» залишено без руху, із зазначенням, реквізитів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, зазначенням, що у програмі Діловодство спеціалізованого суду в розділі «Реєстр підтверджень оплат із Казначейства» відсутні відомості щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету, сплаченого згідно наданого фіскального чеку від 19.12.2017 №0001409100112. Залишаючи апеляційну скаргу без руху судом апеляційної інстанції зазначено, що вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом подання суду апеляційної інстанції документально підтверджених відомостей щодо безпосереднього зарахування сплаченого ним судового збору до спеціального фонду Державного бюджету або оригіналу квитанції про оплату судового збору за вказаними вище реквізитами.

З копії фіскального чеку від 19.12.2017 18:58 №0001409100112 платіж №1006227452 вбачається, що через КМД ПАТ «Укрпошта» о/р 34439389 УДКСУ у Печерському районі м.Києва, ЄДРПОУ 388004897, МФО 820019, р.р. 31211206781007 ГУ ДКСУ у м. Києва сплачено 1612,80 грн., з них послуга 1600 грн., комісія 12,80 грн. (т. 2 а.с.80).

28.02.2018 Товариством подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал службового чеку, яким верифіковано платіж від 19.12.2017 18:58 на суму 1612,80 грн., з них послуга 1600 грн., комісія 12,80 грн. (т. 2 а.с.82).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 апеляційну скаргу повернуто ТОВ «Вітаполіс», оскільки наданий апелянтом фіскальний чек не містить відомостей щодо його відношення до цієї справи та в програмі Діловодство відсутні відомості щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Не погодившись із ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 ТОВ «Вітаполіс» подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати і повернути справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає порушення його права на апеляційне оскарження, втручання в його майнові права, правомірність внесення судового збору через платіжну систему «Поштовий переказ» ПАТ «Укрпошта», відсутність підстав покладати на заявника обов'язок по доведенню факту надходження сплачених коштів до спеціального фонду Державного бюджету, відсутність підстав для створення перешкод для доступу до правосуддя. Позивач у квітні 2018 отримав лист ДП «Інформаціні судови системи» від 04.04.208 №1379/18-Вих яким підтверджено отримання судового збору.

До касаційної скарги додано лист ДП «Інформаційні судові системи» від 04.04.2018 №1379/18-Вих, згідно якого підтвердження сплати судового збору до Київського апеляційного адміністративного суду за реквізитами (ЄДРПОУ банку платника - 01189979, дата сплати - 19.12.2017, сума судового збору - 1600 грн.) отримано від Державної казначейської служби України 21.12.2017 та відправлено до автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного адміністративного суду 21.12.2017 о 18:06.

Від відповідача відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статі 296 КАС України до апеляційної скарги додаються документ про сплату судового збору.

Статтею 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу.

Згідно частини десятою статті 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Таким чином, перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснює безпосередньо суд.

Законом, який регулює правовідносини щодо сплати судового збору є Закон України "Про судовий збір".

3 1 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір".

Стаття 6 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Згідно статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 22 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція) встановлюються загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Зокрема, пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В той же час, зазначена Інструкція не зобов'язує позивача у справі при сплаті судового збору в платіжному дорученні вказувати в реквізиті "Призначення платежу" відомостей щодо відношення позивача до цієї справи.

Варто зазначити, що Державною судовою адміністрацією надано інформаційний лист від 28 серпня 2015 року, який містить виключно інформаційний та рекомендаційний характер.

Зазначеним листом визначенні реквізити, які Державна судова адміністрація радить зазначити при сплаті судового збору, зокрема, серед іншого це роз'яснювальна інформація про призначення платежу у формі: "Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), (назва суду, де розглядається справа)", використання символу";" не допускається. Приклад заповнення: *; 101;1234567890;Судовий збір, за позовом Петров /7.77., Барський районний суд Вінницької області.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене та відсутність закріплення на нормативно-правовому рівні обов'язкових реквізитів платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору зазначення судом про відсутність у фіскальному чеку відомостей щодо його відношення до цієї справи, є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №805/263/18-а адміністративне провадження №К/9901/48773/18.

Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права, що призвело до невмотивованої відмови позивачу у справі у доступі до правосуддя, оскільки Судом підтверджено отримання судового збору Державної казначейською службою, а оскаржувана ухвала не містить відомостей про дату, станом на яку у програмі Діловодство спеціалізованого суду в розділі «Реєстр підтверджень оплат із Казначейства» були відсутні відомості щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету.

Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Європейським Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету, і

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у пункті 36 рішення Європейського Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

Відповідні принципи викладені таким чином:

а) Право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи».

б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.

в) Більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Ці принципи визначають процес, що є невід'ємною частиною завдання Суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАПОЛІС» задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2018 у справі №810/3125/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова