Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №695/2321/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа №695/2321/17

адміністративне провадження №К/9901/1660/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в попередньому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2017 року (головуючий суддя Таратін В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя Ключкович В.Ю., судді: Губська О.А., Кузьмишина О.М.) у справі №695/2321/17 за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання проведення перерахунку раніше призначеної пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням зменшених у судовому засіданні суду першої інстанції позовних вимог, просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії позивача, як інваліду 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком (з урахуванням збільшення таких сум на відповідний період виплат), в межах шестимісячного строку та провести її виплату за різницею раніше виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач неправомірно здійснював виплату додаткової пенсії у розмірах, визначених Постановою КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210, а не Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивач є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC 1 категорії, інвалідом 3 групи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

Згідно відповіді пенсійного органу, станом на 01.08.2017 розмір пенсії позивача складає 2952,00 грн., (1312.00*225%), а саме: 1902,40 грн. - основний розмір пенсії (1312,00 (прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.05.2017) х 145%); 284,70 грн. - додаткова пенсія інваліду 3 гр. внаслідок ліквідації ЧК; 393,60 грн. - підвищення інв. армії, прирівняних до інвалідів війни 3 гр.; 50,00 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інв. війни; 321,30 грн. - державна адресна допомога.

Предметом спору у цій справі був розмір додаткової пенсії інваліду третьої групи, виплаченої у відповідності до Постанови №1210.

Суди визнали правомірними дії пенсійного органу щодо застосування норм Постанови КМУ №1210 при визначенні розміру додаткової пенсії, оскільки саме Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Вказане регулювання визнано конституційним рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати та прийняти нову про задоволення позову та зобов'язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії у відповідності до вимог ст.ст.50,54 Закону №796 по третій групі інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та здійснити перерахунок додаткової пенсії, як інваліду третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком (з урахуванням збільшення таких сум на відповідний період виплат), починаючи з моменту встановлення інвалідності і по теперішній час, та провести виплату, за різницею раніш виплачених сум.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при винесенні рішення суди мали керуватися нормами Закону №796, а не Постановою КМУ №1210.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Враховуючи, що предметом позову та судового розгляду у судах попередніх інстанцій, була перевірка правомірності дій відповідача щодо здійснення перерахунку додаткової пенсії позивача, як інваліду 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком (з урахуванням збільшення таких сум на відповідний період виплат), в межах шестимісячного строку, у суді касаційної інстанції не можуть розглядатися інші вимоги.

Тобто, вимоги касаційної скарги щодо вирішення позовних вимог, які не були предметом судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Закону №796, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 63 Закону №796, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України.

Відповідно до частини першої ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності з 01 січня 2015 року.

Отже, на час виникнення правовідносин, які в межах змінених позовних вимог, є спірними (з лютого 2017 року), редакція статті 50 Закону №796 була зміненою, та передбачала, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру додаткової пенсії, передбаченої Законом №796.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Даною постановою Кабінет Міністрів України постановив Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до п.1 Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до п.13 Порядку щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1: інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними.

Так, Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що при нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у 2017 році відповідач правильно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

Таким чином, доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що цими судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 11 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №695/2321/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду