Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2020 року у справі №826/2999/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №826/2999/16

адміністративне провадження №К/9901/38061/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016 (суддя - Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Чаку Є.В.) у справі №826/2999/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2015 №59926552210 та №60026552210.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на те, що господарські операції з реалізації позивачу його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант» товару (паливно-мастильні матеріали) здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити їх реальність. За викладеного, позивач вказує, що оскільки факт здійснення поставок товару підтверджено документально, а також доведено подальше використання придбаного товару у межах власної господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», висновок контролюючого органу викладений в акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства є помилковим, а проведення донарахувань - безпідставним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний адміністративний суд, виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальність «Агрос-Гарант» з огляду на те, належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Висновок податкового органу щодо штучності формування позивачем показників податкового обліку спростовано в процесі розгляду справи. Суди також зауважили, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання, а тому підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №826/2999/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД» за лютий 2015 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос- Гарант» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2015 №291/26-55-22-10/36858306.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, зокрема, в сумі 285595,00грн, завищено рядок 24 «Від`ємне значення, що зараховується до наступного періоду» за березень 2015 року, на суму 98054,00грн.

Не погодившись висновками викладеними щодо встановлених порушень, позивачем було подано заперечення на вказаний акт від 21.08.2015, розглянувши які, контролюючий орган листом від 02.10.2015 №22720/10/26-55-22-10 спростував висновки акта перевірки щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс ЛТД», а по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант» висновки акта залишено без змін.

На підставі висновків викладених у акті від 21.08.2015 №291/26-55-22-10/36858306 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.10.2015 №59926552210, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 234426,00грн, з яких 187541,00грн за основним платежем та 46885,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №60026552210, яким позивачу зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд. 24 за березень 2015 року, на суму 98054,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальність «Агрос-Гарант» з огляду на удаваність укладених правочинів, тобто таких, які спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності факту реального проведення спірних господарських операцій, відповідач послався на аналіз відпрацьованої податкової інформації по вказаному контрагенту позивача (АІС «Податковий блок»), зокрема щодо неможливості встановлення наявності у Товариства з обмеженою відповідальність «Агрос-Гарант» матеріальних та трудових ресурсів, виробничого обладнання, технічного персоналу та транспортних засобів необхідних для ведення господарської діяльності такого роду; неможливості встановлення походження товару реалізованого позивачу по ланцюгу постачання, що ставить під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

На переконання податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, у періоді, в якому проводилася перевірка, позивач (покупець) на підставі договору поставки від 05.03.2015 №21 мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант» (постачальник) по придбанню товару (паливно-мастильні матеріали). Згідно умов вказаного договору постачальник зобов`язується передавати покупцю паливно-мастильні матеріали (пальне та іншу продукцію), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами постачальника або самовивозом (п. 3.4 договору).

Судами також встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом було надано копії первинних документів, які також були предметом дослідження під час позапланової виїзної перевірки, зокрема, договір, додаток до договору, видаткові накладні, податкову накладну, платіжні доручення, що свідчать про безготівкове проведення розрахунків за постановлений товар.

Окрім того, позивачем, на підтвердження фактичного виконання договірних відносин з контрагентом до матеріалів справи також було долучено: договори оренди транспортних засобів, з яких вбачається, що в періоді, в якому проводилася перевірка, позивач орендував у Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» та Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургічний комбінат» автотранспорт з метою виконання заявок орендодавця по виконанню послуг по транспортному обслуговуванню; договір оренди автотранспорту та приміщення укладений з Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та додаток до договору; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів з визначеним пунктом розвантаження дизельного палива; список робітників позивача, які працювали на підприємстві у березні 2015 року, з якого вбачається, що працівниками є водії автотранспортних засобів, механіки з випуску, слюсарі з ремонту автомобілів.

Судами також встановлено, що товар придбаний у вказаного контрагента було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося контролюючим органом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант» з огляду на те, що операції здійсненні вказаним суб`єктом господарювання по ланцюгу постачання до позивача не мали реального характеру. Відповідач вказує, що перевіркою отриманих матеріалів відносно контрагента позивача не підтверджено фактичне проведення господарських операцій, а лише встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності. На думку податкового органу, в розглядуваному випадку, формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом є неправомірним.

8. У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант» з огляду на безтоварний характер проведених операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання останнім реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом. Податковий орган безпідставно пов`язує право Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування із діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товару, що вподальшому придбавається позивачем у належних платників податків. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач просить відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

9.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

9.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Пункт 2 статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

10.3. Стаття 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

15. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення судами оскаржуваних судових рішень), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у запереченні на позовну заяву та у апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії), є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Зокрема, судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит стосуються господарських операцій за участі контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант», та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання продукції на підставі договору укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг», а саме здійснення транспортного обслуговування орендованого транспорту, чим підтверджується подальший рух товарно-матеріальних цінностей придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант».

21. На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» до матеріалів справи долучено банківські виписки про перерахування коштів за придибаний товар, що свідчить про понесення позивачем витрат на їх придбання.

22. Досліджені судами первинні документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант», відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який, на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

До того ж, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, контролюючий орган в акті перевірки не ставить під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не вказує про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства.

23. Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаному контрагенту позивача (АІС «Податковий блок»), а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

До того ж, як правильно зауважили суди попередніх інстанцій, чинне початкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх, а також від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб`єктами господарювання.

24. Суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товару у Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос-Гарант».

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

25. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за результатом проведення яких Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №826/2999/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду