Історія справи

Постанова КАС ВП від 07.03.2023 року у справі №826/1440/18
Ухвала КАС ВП від 30.01.2019 року у справі №826/1440/18

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 826/1440/18

адміністративне провадження № К/9901/2333/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/1440/18 за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю «Бріг-Рітейл» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 (головуючий суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.),

УСТАНОВИВ:

Товариство обмеженою відповідальністю "Бріг-Рітейл" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0053221404 від 19.11.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 відкрито касаційне провадження у справі №826/1440/18 за касаційною скаргою податкового органу.

Ухвалою суду від 16.02.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.03.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, відповідно до якого, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.09.2017 по 19.09.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бріг-Рітейл» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» за травень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.09.2017 №663/26-15-14-04-04/33935023 (а.с.36 т.1), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.441 ст.44, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 1' 249' 250,00грн. за травень 2017 року.

Позивачем були подані заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.57 т.1), за наслідком розгляду яких, рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 13.10.2017 (а.с.64 т.1) заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки Акта перевірки - без змін.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС у м.Києві 19.10.2017 винесено податкове повідомлення-рішення №0053221404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1' 561' 563,00грн., в тому числі за основним податковим зобов`язанням - 1' 249' 250,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 312313,00 рн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 №0053221404 залишено без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. Матеріалами справи підтверджується оплата позивачем придбаних послуг від ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» та господарські операції підтверджені первинними документами.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами. Податковий орган зазначає, що підтвердити господарські операції не має можливості, виходячи з наявності трудових ресурсів у контрагентів, відсутності основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Як відзначає відповідач, судами не надано оцінку тому факту, що первинні документи не розкривають зміст господарських операцій. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію; відповідач не враховує індивідуальну відповідальність платника. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції взагалі, і для цілей податкового обліку зокрема, є те, що вона спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

Формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презюмується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Водночас, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 75 КАС України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій установлено, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме, придбаних послуг від ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав».

Між ТОВ «Бріг-Рітейл» (замовник) та ТОВ «БК «Успіх» (виконавець) 16.04.2016 укладено договір №20161216 про надання консалтингових послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату надавати за завданням замовника консалтингові послуги з впровадження, розвитку та підтримки системи SAP-ERP у клієнтів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуг за цим договором становить 2800000,00грн. в т.ч. ПДВ - 466666,67грн. Оплата послуг здійснюється на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг в гривнях, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Судами зазначено, що на підтвердження виконання умов вказаного договору, матеріали справи містять акт прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг, звіти про роботу виконавця, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, податковою накладною, розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за звітний (податковий) період травень 2017 року. Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту ТОВ «БК «Успіх», платіжним дорученням та банківською випискою по рахунку позивача.

Також між ТОВ «Бріг-Рітейл» (замовник) та ТОВ «Астіон Буд» (виконавець) 02.08.2016 укладено договір №0208 про надання консалтингових послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату надавати за завданням замовника консалтингові послуги з впровадження, розвитку та підтримки системи SAP-ERP у клієнтів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуг за цим договором становить 4100000,00грн. в т.ч. ПДВ - 683333,33грн. Оплата послуг здійснюється на підставі підписаних актів здачі-приймання наданих послуг в гривнях, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Як вказано судами, на підтвердження виконання умов вказаного договору, матеріали справи містять акти прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг, звіти про роботу виконавця ТОВ «Астіон Буд», реєстром виданих та отриманих податкових накладних, податковими, розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за звітний (податковий) період травень 2017 року. Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту ТОВ «Астіон Буд», платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

16.03.2017 між ТОВ «Бріг-Рітейл» (замовник) та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (виконавець) укладено договір №2367 про надання консалтингових послуг, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату надавати за завданням замовника консалтингові послуги з впровадження, розвитку та підтримки системи SAP-ERP у клієнтів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором. Вартість послуг за цим договором обумовлюється додатковими угодами до цього договору. Оплата послуг здійснюється на підставі підписаного акта здачі-приймання наданих послуг в гривнях, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 16.03.2017 до наведеного договору (ас.4 т.2) вартість послуг за один місяць за цією додатковою угодою складає 67200,00грн., ПДВ 20% - 13440,00грн., всього - 80640,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 16.03.2017 встановлено, що вартість одного людино-дня спеціаліста виконавця складає: ведучий консультант (К4) - 4000,00 грн., крім того ПДВ 20%; консультант (К3) - 3400,00 грн., крім того ПДВ 20%; програміст (К1) - 1800,00 грн., крім того ПДВ 20%.

Згідно додаткової угоди №3 від 16.03.2017 вартість послуг за цією додатковою угодою до договору складає 249350,00 грн., крім того - ПДВ - 49870,00 грн., всього - 299220,00 грн.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що на підтвердження виконання умов вказаного договору, матеріали справи містять акти прийому передачі виконаних робіт та наданих послуг, звіти про роботу виконавця ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав»», реєстром виданих та отриманих податкових накладних, податковими накладними ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав». Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по контрагенту ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» поточне сальдо по ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» становить 595500,00грн.

На підтвердження наявності реальної мети отримання послуг за укладеними з ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» договорами, матеріали справи містять докази використання отриманих послуг у господарській діяльності позивача, зокрема, відповідні послуги надавались від позивача на користь АТ «Мотор Січ», АТ «Укрсиббанк», ПАТ «Сбербанк», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур та актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Вказані господарські операції відповідають видам діяльності позивача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.12), якою є: КВЕД 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації (основний); 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що проведеним аналізом бази даних ЄРПН встановлено, що обсяг вищевказаних послуг, наданих ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» в адресу контрагентів покупців, в тому числі в адресу ТОВ «Бріг-Рітейл», вказує на необхідність наявності кваліфікованих штатних одиниць в достатній кількості та матеріально-технічної бази.

Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, сформованими за результатами розгляду доводів податкового органу про наявність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32017100060000031 від 26.04.2017, зокрема, судами у цій справі встановлено, що останнє не стосується позивача та розпочато стосовно створення невстановленими особами ряду підприємств, які поставляли в адресу, в тому числі, «ТОВ «Астіон Буд» товари, роботи, послуги за відсутності руху грошових коштів по рахункам юридичних осіб в банківських установах. Наведене досудове розслідування не стосується позивача чи його контрагентів, а розпочато і проводиться стосовно контрагентів другого порядку по можливому ланцюгу постачання та жодним чином не може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій за укладеними договорами між ТОВ «Бріг-Рітейл» та контрагентами позивача. Водночас, вироку по притягненню посадових осіб ТОВ «Бріг-Рітейл», ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» або ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» до відповідальності по спірним господарським операціям, ухвал про закриття провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності або постанов суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили - не встановлено, зворотного відповідачем не доведено.

Відтак, суди вважали, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального здійснення договорів про надання консалтингових послуг, укладених позивачем з ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК «Успіх» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Разом з тим, з таким висновком, однак, не можна погодитися, оскільки він зроблений без дотримання вимог норм процесуального права, зокрема норм статті 90 КАС України. Згідно з частинами третьою, четвертою цієї статті суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При оцінці наданих позивачем документів, якими оформлені господарські операції, суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги доводи відповідача щодо того, що ТОВ «Вовкодав» надавав консалтингові послуги позивачу, при цьому придбавав їх у ТОВ «Астіон Буд». Крім того, ТОВ «БК Успіх» оформлено придбання консалтингових послуг у ТОВ «Астіон буд». Як вважав відповідач, фактично постачальником всіх послуг безпосередньо та через контрагентів було ТОВ «Астіон Буд». Разом з тим, ТОВ «Астіон Буд» не подавало звітність по податку на додану вартість до органів ДФС за травень 2017 року, відповідно незадекларовано податкові зобов`язання з контрагентом-покупцем ТОВ «Бріг-Рітейл».

Затим, відповідно до відомостей податкового органу на підприємствах ТОВ «Астіон Буд», ТОВ «БК Успіх», ТОВ «Вовкодав» працює два працівники та один працівник, відповідно; за період фінансово-господарської діяльності контрагенти придбавали тканини, молочні продукти, м`ясо, цукерки, приправи, каву, оформлювали реалізацію запчастин, будматеріалів, робіт з поточного ремонту; до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів щодо калькуляції робіт, контролю та якості виконання. Таким чином, контролюючий орган вбачає документальне оформлення господарських операцій без реального їх здійснення.

Необхідність належної перевірки доводів відповідача вимагали обставини щодо діяльності підприємств-контрагентів, на які також посилався відповідач як в акті перевірки, так і в судовому процесі. Без належної перевірки цих доводів відповідача не можна стверджувати, що суди попередніх інстанцій повно та правильно встановили обставини у справі щодо дійсного змісту взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами, а відтак і що дали правильну оцінку наданим позивачем документам. Суди залишили поза увагою, що позивачем не було надано документів, які б точно ідентифікували учасників наданих послуг, надані документи не підтверджують осіб, які приймали участь у господарських операціях, в первинних документах, наданих до перевірки, відсутня ідентифікація осіб, які брали участь у господарських операціях.

Практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Разом з тим, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін є сутністю офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Необхідно враховувати, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує доводи про безтоварність господарських операцій між позивачем і контрагентами, суду слід було дослідити реальне виконання цими підприємствами господарських договорів та відповідно правомірність декларування позивачем сум оподатковуваного доходу та податкового кредиту.

Обставини, на які посилається відповідач, мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС України входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок щодо реальності господарських операцій. У разі якщо документи, надані позивачем, були складені без фактичного виконання господарських операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не можуть бути доказами у адміністративній справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 вказала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, судами не належно досліджено документи, що повинні розкривати зміст господарських операцій.

Касаційний суд відзначає, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів, суд має перевірити й інші документи та обставини, які підтверджують реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

При новому розгляді справи судам слід всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 345 349 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №826/12283/17 скасувати. Справу №826/12283/17 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду