Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа №741/1633/16

адміністративне провадження №К/9901/19966/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017р. (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за її позовом до Управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області про визнання неправомірним та скасуванян рішення, зобов?язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

встановив:

У грудні 2016р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії № 1169/03-69 від 09 грудня 2016 року та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної пенсії, виходячи з розрахунку 82 % від заробітної плати державного інспектора з праці управління соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області, зазначеної в довідці № 02-27/1897 від 06 грудня 2016 року.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що перебуває на обліку у відповідача і з 2001 року отримує пенсію державного службовця в розмірі 82% від заробітної плати. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 державним службовцям підвищено заробітну плату, а тому на підставі ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення їй пенсії) має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 31.01.2017р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області № 1169/03-69 від 14.12.2016р. про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, призначеної ОСОБА_1

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області здійснити із 01.12.2016р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, в розмірі 82% заробітної плати на посаді державного інспектора з праці управління соціального захисту населення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області, зазначеної в довідці (інформаційному листі) УСЗН Носівської РДА № 02-27/1897 від 06.12.2016р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017р. постанову Носівського районного суду Чернігівської області від 31.01.2017р. скасовано, та прийнято нову про відмову у позові.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що пенсія за віком як державному службовцю була призначена їй відповідно до ЗУ «Про державну службу» в редакції на час призначення пенсії, тобто до набрання чинності Законом України від 28.12.2014р. №76-VІІІ. З огляду на зазначене, право на перерахунок пенсії надане їй з моменту такого призначення і на підставі діючого на час призначення пенсії законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст. 22 Конституції України.

Також посилалась на положення статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того вказувала, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову правомірно послався на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005р, яким встановлено, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Водночас, апеляційним судом помилково застосовано до спірних правовідносин правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України».

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Посилався на те, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VІІІ (далі Закон №889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016р., не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів працюючих державних службовців. В свою чергу, Постановою КМУ №1013 виключено п. 4 постанови КМУ №865, яким раніше був встановлений порядок перерахунку пенсій, призначених на підставі Закону України «Про державну службу», з огляду на що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі статті 37-1 Закону №3723-ХІІ та Постанови КМУ №865, у редакціях, чинних на час призначення їй пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.06.2001р. позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».

09.12.2016р. позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеної їй пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям.

РІшенням від 14.12.2016р. відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії позивача з посиланням на пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII, відповідно до якого з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до окремих законів України, в тому числі і відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому з 01.06.2015р. органи Пенсійного Фонду України пенсії відповідно до цього Закону не призначають і не перераховують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на перерахунок пенсії позивачу було гарантоване ЗУ «Про державну службу» в чинній редакції на час призначення їй пенсії, а відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) .

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

При цьому суд дійшов висновку, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Також апеляційний суд зазначив, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979р. у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004р. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносин апеляційний суд також врахував й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Апеляційний суд відмітив, що у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Також, апеляційний суд послався на рішення Конституційного Суду України №20-рп/2011 від 26.12.2011р., та Рішення від 02.02.1999р. N 2-рп/99 (v002p710-99) та проаналізувавши вказані законодавчі акти та рішення, прийшов до висновку, про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що з 01.12.2015р., початку застосування постанови Кабінету Міністрів України №1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, а тому у Пенсійного фонду на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Посилання позивача на порушення норм Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у постановах від 07.11.2017р. у справі № 21-953а17), а також Верховний Суд у постанові від 23.01.2018 року у справі №359/5905/16-а вже висловлювали правову позицію стосовно відсутності правових підстав перерахунку з 01.12.2015 року пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ.

Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційний суд порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук