Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №816/1383/15

адміністративне провадження №К/9901/3278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року (головуючий суддя Сич С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року (головуючий суддя Старостін В.В., судді - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області), третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі - УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року;

зобов'язати ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - ЧАЕС) з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року;

зобов'язати ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області видати оновлену та уточнюючу довідку про грошове утримання (заробітної плати) за період роботи на ЧАЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року, з урахуванням перерахунку:

подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді в зону ЧАЕС;

використання коефіцієнту кратності 3,5 а не 2,4 в окремих зонах небезпеки ЧАЕС;

застосування нарахування денного грошового утримання за 6, а не за 8 годин роботи щодобово (у III зоні небезпеки);

розрахунку коштів за перебування у резерві в стані бойової готовності не за 16, а за 18 годин щодоби (застосувавши формулу викладену в листі Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13 квітня 2012 року №03-3654/201);

нарахування 60% премії з посадового окладу та окладу за звання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та з урахуванням коефіцієнту кратності 3,5 при роботі в зонах небезпеки І, III ЧАЕС;

подвоєння оплати праці за роботу у вихідні дні 27 липня 1986 року; 3,10,17,24 серпня 1986 року з урахуванням зони небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у виданій відповідачем довідці про заробітну плату у зоні відчуження зазначено розрахунок грошового забезпечення за роботу (службу) в зоні ЧАЕС за період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року без урахування положення окремих нормативно-правових актів часів Радянського Союзу, з яких знято гриф "секретно", та які є чинними.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, позов задоволено. Визнано дії ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку грошового забезпечення за період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року протиправними. Зобов'язано відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивачу за період роботи останнього по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року з урахуванням постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС № 655-195 від 5 червня 1986 року, постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року № 207-7, постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС №524-156 від 7 травня 1986 року, а також наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 26 травня 1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189, постанови Держкомітету СРСР з праці і соціальних питань і ВЦРПС № 153/10-43 від 7 травня 1986 року, вказівки УПО МВС № 3/7/1587 від 17 грудня 1986 року та МВС СРСР від 21 жовтня 1986 року № 1/5725, та видати довідку про грошове забезпечення з урахуванням перерахунку.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, УПФ України в м. Кременчуці Полтавської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

ОСОБА_2 скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Справу згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом ІІ групи.

У 1986 році позивач проходив службу на посаді начальника караулу СВПЧ-12 по охороні Автозаводського району м. Кременчука.

У період з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року ОСОБА_2 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено витягами наказів від 31 липня 1986 року № 89лс та від 16 вересня 1986 року № 105лс, довідкою від 25 серпня 1986 року, за змістом якої позивач знаходився в м. Чорнобилі безвиїзно 32 доби (приступив до виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильської АЕС 25 липня 1986 року та виїхав із зони Чорнобильської АЕС 25 серпня 1986 року).

У лютому 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення та видачу довідки про грошове утримання за службу в зоні ЧАЕС за липень - серпень 1986 року.

Листом ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій в Полтавській області від 2 квітня 2015 року №05-С-152/12 ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для перерахунку грошового утримання, нарахованого в зоні ЧАЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року.

ОСОБА_2 вважаючи незаконною відмову відповідача провести йому перерахунок грошового утримання (заробітної плати) за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року, з урахуванням підвищеного окладу та премії, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо відмови провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_2 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня 1986 року по 25 серпня 1986 року.

Зазначена позиція підтримана Харківським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначені висновки судів попередніх інстанцій, вважає передчасними, з огляду на наступне.

За змістом позовних вимог позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДС України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо відмови у перерахунку грошового утримання за період з 25 липня по 25 серпня 1986 року; зобов'язання провести перерахунок заробітної плати (грошового утримання) інваліду ІІ групи ОСОБА_2 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25 липня по 25 серпня 1986 року, з урахуванням: подвійного розміру посадового окладу та окладу за спеціальне звання при в'їзді в зону ЧАЕС; використання коефіцієнту кратності 3,5 а не 2,4 в окремих зонах небезпеки ЧАЕС; застосування нарахування денного грошового утримання за 6, а не за 8 годин роботи щодобово (у III зоні небезпеки); розрахунку коштів за перебування у резерві в стані бойової готовності не за 16, а за 18 годин щодоби (застосувавши формулу викладену в листі Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13 квітня 2012 року №03-3654/201); нарахування 60% премії з посадового окладу та окладу за звання за бездоганну службу в зоні ЧАЕС із її збільшенням вдвічі та з урахуванням коефіцієнту кратності 3,5 при роботі в зонах небезпеки І, III ЧАЕС; подвоєння оплати праці за роботу у вихідні дні 27 липня 1986 року; 3,10,17,24 серпня 1986 року з урахуванням зони небезпеки; видати відповідну довідку про грошове утримання здійсненого перерахунку для пред'явлення до органів Управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

При цьому, позивач посилався на конкретні норми законодавства СРСР, які, на його думку, підтверджують його право на перерахунок заробітної плати, а саме: постанови Ради Міністрів Української РСР від 8 травня 1986 року №168-5, Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7, Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195, Постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №153/10-43.

Задовольняючи позов повністю, судом першої інстанції перелічено ряд нормативного-правових актів СРСР, що регулюють правовідносини, пов'язані з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає, що суд першої інстанції, обмежившись цитуванням норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, не вдаючись до аналізу та дослідження фактів чи розповсюджуються зазначені норми законодавства на позивача, передчасно вказав на наявність у ОСОБА_2 права на перерахунок заробітної плати з урахуванням: премії у розмірі 60 % тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі; подвійної оплати за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності зони небезпеки та обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності, понад середньомісячної заробітної плати, у порівнянні із установленими чинним законодавством нормами.

Поряд з цим, як вбачається з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, судом не зазначено з урахуванням яких саме виплат відповідачу належить провести перерахунок заробітної плати позивача, хоча на такі виплати (премія, підвищений оклад) вказував у своїй позовній заяві позивач.

Суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій; далі - КАС України) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказана норма кореспондується із нормами статті 242 КАС України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Частиною першою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина третя статті 242 КАС України).

За правилами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 353 вказаного Кодексу передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судам при новому розгляді спору необхідно належним чином проаналізувати законодавство, що регулює спірні правовідносини, надати оцінку твердженням позивача про розповсюдження на нього норм законодавства СРСР щодо оплати праці за роботу під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в частині права на отримання підвищеного окладу та премії та, відповідно, прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду в м. Кременчуці Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Бевзенко

І.Л.Желтобрюх