Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2019 року у справі №815/1478/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №815/1478/17

адміністративне провадження №К/9901/21048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/1478/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Вовченко О.А., суддів: Стефанова С.О., Аркелян М.М.) та на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Крусяна А.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог заяви

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив

- визнати протиправною бездіяльність ДФС України щодо не розгляду його рапорту та подання ГУ ДФС у Донецькій області №5760/8/05-99-94-02-13 від 28 жовтня 2016 року щодо його звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС в Донецькій області та не видання наказу щодо звільнення ОСОБА_1 з 07 грудня 2016 року;

- зобов'язати ДФС України видати наказ щодо його звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС в Донецькій області з визначенням у наказі узгодженої сторонами дати звільнення, а саме 07 грудня 2016 року;

- зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області зробити запис у трудовій книжці щодо його звільнення з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС в Донецькій області та податкової міліції з визначенням узгодженої сторонами дати припинення трудових взаємовідносин, а саме 07 грудня 2016 року;

- зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області здійснити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби ОСОБА_1 з урахуванням узгодженої дати звільнення, а саме 07 грудня 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 вересня 2016 року наказом ДФС України він призначений на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС в Донецькій області. З 02 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року позивач перебував у складі сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. У жовтні 2016 року позивач звернувся до керівництва із рапортом про звільнення з посади та податкової міліції за віком, з 07 грудня 2016 року. Станом на 07 грудня 2016 року позивачу виповнилося 45 років. 16 лютого 2017 року йому стало відомо про існування наказу ДФС України про звільнення з посади та органів податкової міліції у лютому 2017 року. Вказане звільнення у лютому 2017 року позивач вважає незаконним та таким, що проведено з порушенням узгодженої домовленості між сторонами про припинення трудових відносин з 07 грудня 2016 року. Станом на 9 березня 2017 року позивачу не надавався наказ щодо його звільнення з посади та податкової міліції та він особисто його не підписував. Рапорт щодо звільнення з посади та податкової міліції позивач особисто не відкликав, згоди щодо анулювання такої домовленості не надавав. Відповідачі не мали підстав, щодо не видання вчасно наказу щодо звільнення позивача з посади та податкової міліції з 07 грудня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 15 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Донецькій області, що полягає у не направленні рапорту ОСОБА_1 про звільнення за віком до ДФС України для розгляду.

Визнати протиправною бездіяльність ДФС України, що полягає у не розгляді рапорту про звільнення ОСОБА_1 за віком з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО Головного управління ДФС в Донецькій області та податкової міліції.

Зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області направити рапорт ОСОБА_1 про звільнення за віком, до Державної фіскальної служби України для розгляду.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України розглянути рапорт ОСОБА_1, щодо звільнення його з податкової міліції ДФС України за віком.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ГУ ДФС у Донецькій області та ДФС України не вчинили дії щодо розгляду та реалізації рапорту ОСОБА_1 про звільнення за віком, чим проявили бездіяльність. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог, вважаючи що відповідачі зобов'язані розглянути вказаний рапорт позивача про звільнення, навіть за наявності факту звільнення ОСОБА_1 на підставі іншого рапорту та за іншими підставами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 25 жовтня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року - скасувати з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивач на стадії звільнення, тобто в межах строку, встановленого пунктом 68 Положення №114, самостійно виявив бажання щодо зміни підстав для звільнення.

Діюче законодавство не встановлює обов'язку для особи, яка самостійно змінює підстави для свого звільнення, відкликати попередній рапорт. Судова колегія дійшла висновку про те, що в разі складання нового рапорту про звільнення за іншою підставою має місце фактична відмова особи від звільнення за попереднім рапортом.

Враховуючи факт звільнення позивача у запас за підпунктом "б" пункту 64 (через хворобу) Положення №114 на підставі його рапорту від 20 грудня 2016 року, у відповідачів відсутній обов'язок вчиняти дії та приймати рішення за попереднім рапортом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 20 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року. Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року.

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

9. 13 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

10. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 зазначає, що подаючи в жовтні 2016 року рапорт про звільнення за віком, я правомірно очікував від Державної фіскальної служби України його розгляду та відповідних наслідків щодо звільнення у визначений термін відповідно до чинного законодавства України. Разом з тим, відповідачі не вчинили дії щодо розгляду та реалізації вказаного рапорту, чим проявили бездіяльність. Суди попередніх інстанцій не врахували, що з 21 грудня 2016 року позивач за станом здоров'я вибув за місцем мешкання у м. Одесу. Крім того, відповідно до свідоцтва про хворобу №1/СНП від 19 грудня 2016 року позивач був визнаний не придатним до несення служби в органах внутрішніх справ. Однак незважаючи на вказану обставину, його не було негайно звільнено, що свідчить про неповагу до конституційних прав позивача та нанесення матеріальних збитків у вигляді заниження бази розрахунку вихідної грошової допомоги та пенсії. Також не було враховано те, що відкликання за ініціативою ГУ ДФС у Донецькій області 22 листопада 2016 року від ДФС України документів на звільнення ОСОБА_1 для доопрацювання відбулося без узгодження із позивачем. Наведене суперечить пункту 8 Пленуму Верховного Суду України №9, в якому вказано, що анулювання домовленості про дату звільнення може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Крім того, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що матеріали були повернуті не на доопрацювання, а у зв'язку із службовою необхідністю.

11. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області):

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області посилається на те, що у жовтні 2016 року позивач звернувся з рапортом про звільнення у запас Збройних Сил України за пунктом 64 (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УССР від 29 липня 1991 року №114, визначивши дату звільнення 07 грудня 2016 року та відмовившись від проходження військово-лікарняної комісії. Відповідно до наказу ДФС №240 від 03 листопада 2014 року, особи начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО відносяться до основної номенклатури ДФС України. 28 жовтня 2016 року ГУ ДФС у Донецькій області направлені матеріали до ДФС України на звільнення ОСОБА_1 у запас Збройних Сил України за п.п. "а" п. 64 (за віком) Положення № 114. У зв'язку з порушенням порядку візування та погодження документів, 22 листопада 2016 року направлений лист до ДФС України про відкликання документів на звільнення ОСОБА_1, для доопрацювання. 29 листопада документи були повернуті до ГУ ДФС у Донецькій області на звільнення ОСОБА_1 для доопрацювання. 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області з заявою видати направлення на проходження військово-лікарської комісії. 01 грудня 2016 року позивач отримав в ГУ ДФС у Донецькій області направлення на ВЛК в ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України у Донецькій області.

20 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС у Донецькій області рапорт про звільнення з займаної посади та податкової міліції через хворобу відповідно до свідоцтва про хворобу № 1/СНП від 19 грудня 2016 року. Позивач на стадії звільнення, в межах тримісячного терміну встановленого пунктом 68 Положення № 114, самостійно виявив бажання щодо зміни підстав звільнення, а саме через хворобу. Наказом ДФС України від 14 лютого 2017 року № 263-о позивача звільнено у запас Збройних Сил України за п.п. "б" п. 64 (через хворобу) Положення № 114. На підставі наказу ДФС України, видано наказ ГУ ДФС у Донецькій області від 20 лютого 2017 року № 45-о "Про звільнення ОСОБА_1.". Враховуючи, що діюче законодавство України не встановлює обов'язку для особи, яка самостійно змінює підстави для свого звільнення, відкликати попередній рапорт, вимоги позивача про зобов'язання провести звільнення на підставі первинного рапорту відповідачі вважають незаконними. Відповідно до вимог наказу ГУ ДФС у Донецькій області від 20 лютого 2017 року № 45-о "Про звільнення ОСОБА_1." позивачу нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 38146,50 грн.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з вересня 2016 року по лютий 2017 року підполковник податкової міліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області.

13. В жовтні 2016 року ОСОБА_1 подав через ГУ ДФС у Донецькій області рапорт на ім'я голови ДФС України про звільнення його з податкової міліції ДФС України за віком з 07 грудня 2016 року та про відмову від проходження військово-лікарської комісії.

14. 28 жовтня 2016 року ГУ ДФС у Донецькій області направило на адресу голови ДФС України рапорт ОСОБА_1 і подання ОСОБА_2 - начальника ГУ ДФС у Донецькій області та ОСОБА_3, - в.о. заступника начальника управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО щодо звільнення позивача з посади та податкової міліції в запас Збройних Сил України за пунктом 64 п.п. "а" (за віком) Положення №114. Подання щодо звільнення з податкової міліції ОСОБА_1, узгоджене з ОСОБА_4 - начальником управління внутрішньої безпеки, що підтверджено підписом в поданні.

15. 22 листопада 2016 року ГУ ДФС у Донецькій області звернулося до ДФС України з проханням повернути документи позивача щодо звільнення на доопрацювання. 29 листопада 2016 року ДФС України повернуло вказані документи ГУ ДФС у Донецькій області.

16. 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою про видачу направлення на проходження військово-лікарської комісії. 1 грудня 2016 року позивач отримав направлення на комісію в ДУ "Територіальне медичне об'єднання МВС України у Донецькій області". З свідоцтва про хворобу №1/СНП від 19 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

17. 20 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав до Голови ДФС України рапорт про звільнення з займаної посади та податкової міліції відповідно до підпункту "б" пункту 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 21 грудня 2016 року. Позивачем до рапорту додане свідоцтво про хворобу № 1/СНП від 19 грудня 2016 року.

18. На підставі рапорту ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року, свідоцтва про хворобу від 19 грудня 2016 року № 1/СНП, ДФС України 14 лютого 2017 року прийняла наказ №263-о про звільнення ОСОБА_1 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за підпунктом "б" пункту 64 Положення (через хворобу).

19. Відповідно до наказу №45-о від 20 лютого 2017 року ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ четвертого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області та з позивачем проведений розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Конституція України.

20.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

21.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

22. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

22.1. Пункт 10. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

22.2. Підпункти «а», «б» пункту 64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

а) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років;

б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії;

22.3. Пункт 68. Особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

23. Кодекс законів про працю України.

23.1. Частина друга статті 38. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

26. За змістом пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, до закінчення трьохмісячного строку попередження.

27. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

28. Аналогічні за своїм правовим змістом вимоги щодо порядку звільнення працівників регламентовані Кодексом законів про працю України.

29. Загальними нормами, зокрема статтею 38 КЗпП України, передбачено право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

30. При цьому, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

31. З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною умовою для розірвання трудового договору за ініціативою працівника (за власним бажанням) є повідомлення роботодавця за два тижні, а звільнення роботодавцем працівника до закінчення вказаного терміну є можливим лише у конкретно визначених випадках.

32. Поряд з цим, законодавець також вказує на можливість продовження працівником трудової діяльності після закінчення строку попередження за умови, коли працівник продовжував виконувати свої трудові обов`язки.

33. Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у жовтні 2016 року звернувся з рапортом про звільнення у запас за віком на підставі підпункту "а" пункту 64 Положення №114. Сторонами було узгоджено дату звільнення - 07 грудня 2016 року.

34. Однак, ОСОБА_1 до вказаної дати звернувся до ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про видання направлення на проходження військово-лікарської комісії та 20 грудня 2016 року та згодом подав рапорт до керівництва ГУ ДФС у Донецькій області про звільнення із займаної посади через хворобу на підставі підпункту "б" пункту 64 Положення №114.

35. Колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним твердження касатора про протиправність його звільнення на підставі підпункту "б" пункту 64 Положення №114 (через хворобу), оскільки враховуючи факт повторного звернення позивача з рапортом від 20 грудня 2016 року про звільнення за іншими підставами, у відповідачів був відсутній обов'язок вчиняти дії та приймати рішення за попереднім рапортом.

36. При цьому колегія суддів Верховного Суду враховує, що при зверненні з адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 був прихований факт подання рапорту від 20 грудня 2016 року.

37. Доводи касатора про те, що його змушували відкликати рапорт від жовтня 2016 року, є недоведеними. Як вбачається із змісту характеристики позивача, яка міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 є освідченою людиною, має багаторічний досвід роботи та здатний вірно орієнтуватися у складних ситуаціях. Крім того, подання повторного рапорту за іншими підставами звільнення не є одноразовою дією, а складалося з декількох етапів, зокрема, звернення із заяво про видачу направлення для проходження військово-лікарської комісії, проходження комісії, та подання рапорту. На кожному з етапів позивач мав можливість відмовитись від проходження лікарської комісії або подачі другого рапорту та очікувати звільнення за першим рапортом.

38. Посилання касатора на порушення відповідачами пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року, яким передбачено, що анулювання домовленості дати звільнення може мати місце лише при взаємній згоді сторін, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки повторний рапорт про звільнення через хворобу ОСОБА_1 було подано особисто.

39. Інші доводи касатора не вливають на правильне вирішення судом апеляційної інстанції даної справи по суті.

40. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни вказаного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №815/1478/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх