Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

м.Київ

справа №813/4265/15

адміністративне провадження №К/9901/14675/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. (судді: Мікула О.І., Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області, державного реєстратора реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції Львівської області Назара Олега Ярославовича, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення державної реєстрації права власності за третьою особою - ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за цією ж адресою;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23158443 від 27.07.2015р. щодо реєстрації права власності за третьою особою ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23113622 від 24.07.2015р. щодо реєстрації за третьою особою - ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23114170 від 24.07.2015р. щодо реєстрації за третьою особою - ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,1165 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що житловий будинок та дві земельні ділянки знаходяться під арештом, що унеможливлювало проведення будь-яких реєстраційних дій стосовно нього. Арешт нерухомого майна був зареєстрований ще 19.10.2010р. за заявою позивача на підставі ухвали про забезпечення позову у справі №2-653/10, та на час проведення оскаржуваних реєстраційних дій не знятий. Крім того, рішення суду, на підставі якого державним реєстратором було зареєстровано право власності на нерухоме майно на момент зверненням з даним позовом знаходиться на перегляді у суді касаційної інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2015р. позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення державної реєстрації права власності за третьою особою ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за цією ж адресою.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23158443 від 27.07.2015р. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23113622 від 24.07.2015р. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 23114170 від 24.07.2015р. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,1165 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що наявність в єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Відповідач у поданому до суду запереченні на касаційну скаргу просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 18.10.2010р. у справі 2-653/10 задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме накладено арешт на житловий будинок в АДРЕСА_1 земельні ділянки в АДРЕСА_1 площею 0.1 га, та 0.1165 га. (а.с.15)

Відповідно до запису №10534993 актуальної інформації про державну реєстрацію обтяжень в реєстраційній справі 688753546215 щодо нерухомого майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 видом обтяження є арешт нерухомого майна. ( а.с. 12-14)

Записи про відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №№ 10381699 та 10381549 є в реєстраційних справах №№ 687482546215 та 687498746215 щодо земельних ділянок, видом обтяження є арешт.( а.с.12-14)

24.07.2015р. та 27.07.2015 р. відповідачем проведено державну реєстрацію права власності за третьою особою ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресом - АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок за цією ж адресом. Відповідна реєстрація була проведена на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- рішення індексний номер 23158443 від 27.07.2015р. - реєстрація права власності на житловий будинок;

- рішення індексний номер 23113622 від 24.07.2015р. - реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;

- рішення індексний номер 23114170 від 24.07.2015р. - реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,1165 га для ведення особистого селянського господарства.

Підставою реєстрації прав власності було рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2015р. у справі 2-1502/11, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2015р., відповідно до якого визнано за третьою особою ОСОБА_3 право власності на житловий будинок і господарські будівлі по АДРЕСА_1 і визнано право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0.1165 га, та земельну ділянку для обслуговування будинку і господарських будівель площею 0.1 га.

Вважаючи протиправними дії відповідача стосовно реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна та земельні ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час вчинення відповідачем реєстраційних дій на об'єкт нерухомого майна та земельні ділянки в м. Жидачеві по вул. Б Лепкого, 6 Львівської області було накладено арешт на підставі судового рішення.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів відповідач зобов'язаний встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Судом першої інстанції встановлено, що право власності на об'єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 змінювалось за різними особами, зокрема і на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2015р.

Суд першої інстанції, враховуючи чинність на час вчинення реєстраційних дій ухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 18.10.2010р. у справі 2-653/10 дійшов до висновку, що відповідач діяв всупереч положенням п. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

В свою чергу апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що третьою особою ОСОБА_3 подано відповідачу усі необхідні документи для реєстрації за нею, як за фізичною особою права власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі земельні ділянки, що розташовані за адресою по АДРЕСА_1 що виникло на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2015р.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що права та охоронювані законом інтереси позивача оскаржуваними діями відповідача не порушувались, оскільки право власності на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.02.2015р. у справі № 2-1502/11, яке набрало законної сили, належить ОСОБА_3

Також суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що згідно з п.п. 4- 6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, що свідчить про те, що дана стаття вказаного закону містить диспозитивну, а не імперативну норму, а саме: відсутня вказівка на прямий обов'язок державного реєстратора щодо відмови в проведенні державної реєстрації прав при наявності обтяжень.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що справа, яка розглядається, є справою адміністративної юрисдикції.

Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 прийшла до висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі 820/3534/17 дійшла висновку, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Крім того, у постанові від 05.12.2018р. по справі 757/1660/17ц Велика Палата Верховного Суду вирішила, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

У справі яка розглядається позивач просить скасувати рішення відповідача про реєстрацію за іншою особою прав на об'єкт нерухомого майна. При цьому позивач не був заявником оскаржуваних дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати залежно від суб'єктного складу учасників справи за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв'язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 238, 343, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2015р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016р. скасувати і провадження у даній справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук