Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2019 року

Київ

справа №813/1062/14

адміністративне провадження №К/9901/28850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому удовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 (суддя К.І.Кузан)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 (колегія у складі суддів: Н.Г. Левицька, С.П. Нос, В.П. Сапіга)у справі № 813/1062/14 (876/7533/14) за позовомПриватного підприємства «Кук» доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кук" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 22.01.2014 № 0000312240.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідачем зроблені без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичної поставки товарів від контрагентів та виконання ними робіт, які базуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014, залишеною без змін Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції надано первинні документи оформлені належним чином, надано документи, що підтверджують належне відображення таких операцій у податковому обліку, а також рух активів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи. Зокрема, на непричетність до господарської діяльності осіб, підписи та ПІБ яких містяться у первинних документах

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства "Кук" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Мар-мур", ПП "Один Два Три", ТОВ "Компанія Грифон", ТОВ "Володимир ЛТД", ТОВ "Галкомплект", ТОВ "Акцент", ТОВ "БК АТР Груп", ПП "Політеп", ДП "Професійні системи", ТОВ "БК Київбудмонтаж", ПАТ "Львівобленерго", ТОВ "АРТ Глорія", ТОВ "Техніка для бізнесу", ТОВ НВК "Євротех-захід", ПП "Галич гранд", ПП "Торговий дім Безпека інтеграція комфорт" за період з 01.11.2010 по 30.11.2013, за наслідками якої складено акт від 11.01.2014 №5/22-40/32713144 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Кук".

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено порушення ПП "Кук" вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 98575,90 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту в сумі 98575,90грн., в т.ч.:

- за 4 кв. 2010 року на суму ПДВ 1582,30грн. (завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 1582,30грн. за результатами господарських операцій з ТОВ "Грифон" та за жовтень 2010року на суму 2899,60грн. по операціях з ПАТ "Львівобленерго");

- за 1 кв. 2011 року на суму ПДВ 16924,20грн.;

- за 2 кв. 2011 року на суму ПДВ 44329,10грн. (завищено податковий кредит в квітні 2011 року на суму 15650,60грн. по операціях з ТзОВ "Галкомплект"

- за 3 кв. 2011 року на суму ПДВ 724,40грн. (завищено податковий кредит в жовтні 2011 року на суму 11407,50грн. по операціях з ТОВ "Київбудмонтаж");

- за 4 кв. 2011 року на суму ПДВ 35015,90грн. (завищено податковий кредит за листопад 2011 року на суму 1281,70грн. по операціях з ТОВ "Арт Глорія", за грудень 2011 року на суму 1238,80грн. по операціях з ТОВ "Техніка для бізнесу", на суму 1231,00грн. по операціях з ТОВ "НВК Євротех-захід", на суму 3733,50грн. по операціях з ПП "Галич-гарант", на суму 4721,67 грн. по операціях з ПП "ТД Безпека інтеграція Комфорт";

А також по господарських операціях з ТОВ "Акцент" - в квітні 2011р. на суму 2805,54грн., травні 2011р. на суму 2830,50грн., червні 2011р. на суму 1443,04грн., серпні 2011р. на суму 724,37грн., в жовтні 2011р. на суму 6201,74грн., листопаді 2011р. на суму 996,25грн.; З ТОВ "БК АТР Груп" - в травні 2011 року на суму 1070,35грн., червні 2011 року на суму 15852,98грн., липні 2011 року на суму 21599,50грн. по операціях.

В описовій частині акту перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства за період, що перевірявся, на загальну суму 97271,94грн., в тому числі: за 4 квартал 2010 року - 4481,99грн., 1 квартал 2011 року - 0 грн., 2 квартал 2011 року - 39654,01грн., 3 квартал 2011 року - 22323,87грн., 4 квартал 2011 року - 30812,16грн.

На підставі даного акта ДПІ у Галицькому районі м.Львова винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000312240, яким ПП "Кук" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 98575,90грн.

Судами також встановлено, що описані в акті перевірки порушення та періоди їх вчинення не співпадають з донарахованими відповідачем сумами грошових зобов'язань у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Природу виникнення таких розбіжностей між сумами та періодами вчинення описаних в акті перевірки порушень, висновками акту перевірки та винесеним на основі таких висновків податковим повідомленням-рішенням ревізор, яка проводила перевірку, а також відповідач пояснити не змогли, обґрунтованого розрахунку до податкового повідомлення-рішення не представили.

Касаційний суд вважає, що вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Суди, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів робіт та послуг встановлювали дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування здійсненого донарахування відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на матеріалах перевірок контрагентів позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

У свою чергу Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, звертає увагу податкового органу на тому, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні положення містить чинний Кодекс адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічні положення містяться у статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017).

Відповідно в ході розгляду спору може бути, як підтверджено дійсність сум, визначених платнику податку таким рішенням, так і встановлено незаконність рішення суб'єкта владних повноважень.

Наслідком встановлення судом відповідності чи невідповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта законним або протиправним, при умові, якщо є можливість ідентифікувати, виокремити та назвати таку невідповідність чи відповідність. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач вказує на неможливість розмежувати, ані загальну суму донарахувань, ані її окремі суми за видами правопорушення, суд позбавлений можливості перевірити та встановити наявність чи відсутність порушень позивачем законодавства податкового або іншого законодавства.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість цього інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню в цілому.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.07.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду