Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.04.2018 року у справі №812/1646/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №812/1646/17

адміністративне провадження №К/9901/46920/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/1646/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду, прийняту 06 грудня 2017 року у складі судді Кисельової Є. О. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: головуючого Геращенка І. В., суддів Василенко Л. А., Міронової Г. М.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Луганській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області, викладену в листі від 09.06.2017 року;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Луганській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується у Петрівській сільській раді Сватівського району Луганської області КОАТУУ 4424085500, Зона 18, Квартал 002.

Постановою від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, Луганський окружний адміністративний суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, викладену в листі від 09 червня 2017 року № Ш-1063/0-861/6-17, в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області.

Зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2017 року та 06 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Луганській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області для особистого селянського господарства та передачу земельної ділянки у власність.

ГУ Держгеокадастру у Луганській області листом від 13 квітня 2017 року за № Ш-489/0-439/6-17 повідомило позивача про те, що до доданих графічних матеріалів, які додані до клопотання, зацікавлена особа не завірила особистим підписом бажане місце розташування земельної ділянки.

Одночасно відповідачем до листа від 13 квітня 2017 року за № Ш-489/0-439/6-17 додано копію відповіді від 13 червня 2017 року № Ч-3929/0-0.13-2451/6-17 "Про розгляд клопотання".

ГУ Держгеокадастру у Луганській області листом від 09 червня 2017 року № Ш-1063/0-861/6-17 повідомило представника позивача про те, що за інформацією відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області встановлено, що витребувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадку запровадження обліку земель сільськогосподарського призначення України.

З листа ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 09 червня 2017 року за № Ш-1063/0-861/6-17 "Про розгляд клопотання" встановлено, що відповідачем клопотання позивача було розглянуто та повідомлено, що за інформацією відділу у Сватівському районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області встановлено, що витребувана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які можливо реалізувати на земельних торгах у випадку запровадження обліку земель сільськогосподарського призначення України. Одночасно, позивачу із посиланням на статті 136 Земельного кодексу України повідомлено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

При цьому, суд враховує, що, як встановлено, на час звернення позивача із заявами, 21 лютого 2017 року та 06 травня 2017 року, бажана земельна ділянка не була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які буде виставлено на земельні торги.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

У цій справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки це питання належним чином не розглянуте відповідачем, отже повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу не досліджується судом у цій справі, а тому зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою було б передчасним.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.

Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 812/1646/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду