Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 420/10775/21

адміністративне провадження № К/990/12467/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/10775/21

за позовом ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про стягнення компенсації втрати частини доходу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року (суддя-доповідач - Турецька І.О., судді: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Південне регіональне управління Держприкордонслужби, відповідач), у якому просила:

- стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати у розмірі 8 131 грн 25 коп.;

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 14 552 грн 50 коп.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Держприкордонслужби в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 14 552 грн 50 коп. залишено без розгляду.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Держприкордонслужби про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати у розмірі 8 131 грн 25 коп. задоволено частково.

4. Визнано протиправними дії Південного регіонального управління Держприкордонслужби щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів виплати індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Південне регіональне управління Держприкордонслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з серпня 2015 року по лютий 2018 року та за жовтень 2020 року. Стягнуто з Південного регіонального управління Держприкордонслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

5. Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року апеляційну скаргу Південного регіонального управління Держприкордонслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року залишено без руху. Надано апелянту строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для сплати судового збору.

7. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року апеляційну скаргу Південного регіонального управління Держприкордонслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року повернуто апелянту, а матеріали справи - до Одеського окружного адміністративного суду.

8. Повертаючи апеляційну скаргу відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в установлений судом строк, доказів сплати судового збору скаржником до суду не надано, тобто недолік поданої скарги апелянтом не усунуто.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

9. 23 травня 2022 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного регіонального управління Держприкордонслужби на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження

10. У касаційній скарзі зазначено про те, що в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції констатовано про доставлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху до електронного кабінету відповідача 30 березня 2022 року. Водночас можливості перевірки документів, які надходили до електронного кабінету, у представників відповідача не було. Скаржник зауважує, що військовослужбовці Південного регіонального управління Держприкордонслужби, зокрема, які уповноважені представляти інтереси, починаючи з 24 лютого 2022 року здійснюють передбачені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про Державну прикордонну службу України» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів, держави, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Таким чином Південне регіональне управління є структурним підрозділом Держприкордонслужби, наразі виконує бойові завдання, спрямовані на відсіч збройній агресії з боку російської федерації та ведення війни, а тому з об`єктивних причин не мало можливості своєчасно виконати ухвалу суду про усунення недоліків і тим більше, як зазначалось вище, перевіряти щоденно електронний кабінет.

11. Касатор уважає, що в даному випадку суд апеляційної інстанції допустив надмірний «формалізм», не врахувавши факт виконання відповідачем заходів із захисту громадян на території України.

12. На додаток скаржник зауважив, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була подана відповідачем до суду апеляційної інстанції у паперовій формі, а відтак, ураховуючи приписи частини одинадцятої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскаржувана ухвала повинна бути направлена в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Тож неналежне виконання апеляційним судом обов`язку щодо вручення стороні по справі судового рішення не може слугувати підставою для застосування особи негативних процесуальних наслідків.

13. За наведених мотивів автор касаційної скарги вважає, що ухвала П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року підлягає скасуванню, оскільки позбавляє відповідача права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, незаконно перешкоджає подальшому руху судової справи.

14. Ухвалою від 21 червня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15. ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу відповідача не надіслала, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

16. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 вересня 2022 року, відмовлено у задоволенні заяви Південного регіонального управління Держприкордонслужби про зупинення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі № 420/10775/21.

17. Ухвалою від 05 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

18. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2022 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

19. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

20. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

21. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору

22. Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

23. Як слідує з матеріалів справи, 18 лютого 2022 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Південного регіонального управління Держприкордонслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №420/10775/21.

24. Ухвалою суду від 30 березня 2022 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з несплатою апелянтом судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

25. Згадана ухвала відповідно до довідки про доставку електронного листа від 31 березня 2022 року надіслана одержувачу - Південного регіонального управління Держприкордонслужби (військова частина НОМЕР_1 ) в його електронний кабінет та доставлена 30 березня 2022 року о 16:32.

26. Зважаючи на те, що станом на 19 квітня 2022 року апелянт не представив суду докази сплати судового збору, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу відповідача на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.

27. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в контексті вищеописаних обставин, колегія суддів зазначає наступне.

28. Згідно з частинами першою, четвертою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (по тексту - ЄСІТС), яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

29. За правилами частини шостої статті 18 КАС України, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

30. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом (частини сьома та восьма статті 18 КАС України).

31. Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України КАС України Кримінального процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодексу України з процедур банкрутства, законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших нормативно-правових актів було розроблено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми «відеоконференцзв`язку»; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

32. Так, згідно з підпунктом 5.6 пункту 5 Положення користувач ЄСІТС (користувач) - це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

33. Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення).

34. Пунктом 8 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» визначено, що підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

35. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.

36. Пунктом 9 цього ж підрозділу передбачено, що процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

37. Користувачі зобов`язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації.

38. Пунктом 17 цього ж підрозділу визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

39. Згідно із пунктом 24 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

40. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, направляючи ухвалу від 30 березня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху до наявного у відповідача «Електронного кабінету» в ЄСІТС, діяв відповідно до вимог процесуального закону.

41. Водночас колегія суддів принагідно зауважує про те, що за змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

42. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

43. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

44. Відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

45. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

46. З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

47. Окрім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

48. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

49. У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

50. Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

51. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

52. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

53. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25).

54. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

55. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

56. Верховний Суд зауважує, що особливістю розглядуваної правової ситуації є те, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №250/2022 продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

57. За змістом статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

58. Пунктом 2 Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

59. Згідно з приписами Закону України від 03 квітня 2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, на який відповідно до визначених законом завдань покладаються обов`язки, зокрема щодо припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану.

60. У свою чергу, відповідач по справі - Південне регіональне управління Держприкордонслужби є територіальним органом Адміністрації Держприкордонслужби та відповідно до статті 6 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» та пункту 2 Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року залучене до забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

61. Як слідує з наведених вище обставин, 18 лютого 2022 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Південного регіонального управління Держприкордонслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у даній справі. Проте, вже 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який діє і на даний час. В умовах наведених обставин підрозділи Держприкордонслужби, у тому числі Південне регіональне управління, залучені до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжують виконувати дотепер.

62. Отже, на час прийняття судом апеляційної інстанції ухвали про залишення апеляційної скарги Південного регіонального управління Держприкордонслужби без руху - 30 березня 2022 року існували об`єктивні причини, що унеможливлювали виконання відповідачем вимог цієї ухвали в установлений судом строк.

63. На переконання Суду, в ситуації, що склалася, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта, специфіку завдань, які наявні перед особовим складом органів Держприкордонслужби, зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави, та застосувати положення частини другої статті 121 КАС України, якою передбачено право суду продовжити встановлений судом процесуальний строк з власної ініціативи.

64. Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.

65. Між тим, повертаючи апеляційну скаргу відповідача суд апеляційної інстанції не врахував означених вище обставин та положень частини другої статті 121 КАС України, що призвело до передчасного постановлення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

66. На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як така що постановлена внаслідок надмірного формалізму.

67. Частиною першою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

69. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №420/10775/21 скасувати.

Справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк