Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.09.2020 року у справі №806/1297/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 806/1297/16

адміністративне провадження № К/9901/27598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Семенюк М. М. від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Іваненко Т. В., суддів Зарудяної Л. О., Кузьменко Л. В. від 29 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Більковці" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Більковці" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник - Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просило: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції від 18 травня 2016 року №9/06-10-123/39765026 про виключення Товариства (сільськогосподарського підприємства) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування; 2) зобов'язати відповідача направити до Державної фіскальної служби України рішення суду по даній справі із копіями відповідних документів для поновлення Товариства в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що питома вага вартості поставлених Товариством сільськогосподарських товарів/послуг становить 100 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (з травня 2015 року по квітень 2016 року), у зв'язку з чим, як вважає позивач, відповідач безпідставно застосував положення пункту
209.11 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та, як наслідок, незаконно виключив підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Вважає, що норми ПК України не передбачають обов'язку платника податку здійснювати поставку товарів/послуг (як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських) у кожному звітному періоді (місяці), а тому відсутність поставок у певні звітні періоди будь-якої продукції не є підставою для позбавлення статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, оскільки у Товариства в період з серпня 2015 року по березень 2016 року господарські операції по поставці товарів/послуг (як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських) були взагалі відсутні, що не є тотожним постачанню протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то, за висновком суду, обставини, які зумовлюють виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування підставі положень пункту 209.11 статті 209 ПК України, відсутні.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій та відповідність рішення про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування вимогам пункту 209.11 статті 209 ПК України, оскільки Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) та суб'єктом спеціального режиму оподаткування з 01 серпня 2015 року, а протягом серпня 2015 року по березень 2016 року господарські операції по поставці товарів/послуг були взагалі відсутні, тому вважає, що питома вага сільськогосподарських товарів/послуг за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду була менше 75 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, а отже на Товариство не може поширюватися спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 209 ПК України.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано юридичною особою 24 квітня 2015 року, з 01 червня 2015 року є платником ПДВ, а з 01 серпня 2015 року як сільськогосподарське підприємство було включено до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

За даними камеральної перевірки звітності з ПДВ за березень 2016 року встановлено, що позивач не відповідає критеріям, визначеним підпунктом "а" пункту 209.6, підпунктом "а" пункту 209.11 статті 209 ПК України, оскільки у деклараціях з ПДВ з позначкою 0121 за серпень - грудень 2015 року, січень - березень 2016 року задекларовано відсутність поставок будь-якої продукції/послуг, тобто розрахунковий обсяг поставки сільськогосподарських товарів (послуг) помісячно становить нуль відсотків.

На підставі наведеного відповідачем прийнято рішення від 18 травня 2016 року №9/06-10-123/39765026 про виключення Товариства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським відповідно до пункту 209.6 цієї ж статті вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

У відповідності до пункту 209.11 вказаної статті Кодексу, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

За змістом пункту 209.12 статті 209 ПК України сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли: а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах; б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах; в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації. За наявності підстав, визначених у підпунктах "а ", "б" цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Зміст наведених законодавчих положень свідчить про те, що підставою для застосування до сільськогосподарського підприємства правил загального режиму оподаткування ПДВ та, як наслідок, виключення контролюючим органом його з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є недотримання таким виробником питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів/послуг, яка повинна становити не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому у залежності від строку діяльності такого підприємства встановлено певні особливості визначення питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг): або сукупно за 12 попередніх послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно; або за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у Товариства в період з серпня 2015 року по березень 2016 року господарські операції по поставці товарів/послуг (як сільськогосподарських, так і несільськогосподарських) були взагалі відсутні й такі обставини, як правильно вважали суди, не є тотожним постачанню несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг.

Позиція ж контролюючого органу про необхідність здійснення постачання товарів/послуг у кожному звітному періоді (місяці) з дотриманням питомої ваги сільськогосподарських із них у 75 відсотків є помилковою та не ґрунтуються на правильному застосування вказаних вище норм законодавства.

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими норма пункту 209.11 статті 209 ПК України пов'язує можливість виключення контролюючим органом сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ, а саме доказів постачання позивачем протягом серпня 2015 року - березня 2016 року несільськогосподарських товарів/послуг, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про виключення Товариства (сільськогосподарського підприємства) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм.

Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко