Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.09.2020 року у справі №804/7374/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/7374/16

адміністративне провадження № К/9901/42017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року (суддя Степаненко В. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року (головуючий суддя Дурасова Ю. В., судді: Лукманова О. М., Божко Л. А.) у справі №804/7374/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.

Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна транспортна компанія" (надалі позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.05.2015 року №00004221503, яким підприємству зменшено суму грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 4 331 278 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платник податків не тільки нараховувало та сплачувало авансові внески при виплаті дивідендів, але й одночасно є платником щомісячних авансових внесків з податку на прибуток та до нього застосовуються особливості оподаткування, встановлені абзацами 5 і 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Вважає, що на підприємство не розповсюджуються норми підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.05.2015 року №00004221503.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 року та залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року у справі №804/7374/16.

За результатами касаційного перегляду судових рішень попередніх інстанцій, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2016 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково, скасовані судові рішення попередніх інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неповноти дослідження судами обставин справи.

За результатами нового розгляду справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року, позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 року №00004221503.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі №804/7374/16 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Просить справу розглянути за участю представника відповідача.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами попередніх інстанцій, що сума перевищення авансових внесків зараховується у зменшення авансових внесків, визначених пунктом 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Вважає, що зміни до Податкового кодексу України, зокрема, до абзаців 5 і 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, надали можливість платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Позивачем 03.01.2018 року до Верховного Суду наданий відзив на касаційну скаргу, в яких підприємство просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій, посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень суду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2015 року підприємством подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (реєстраційний №9081712242) з наступними показниками: у рядку 13 ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" зазначено значення 16 243 451, у рядку
13.5.1 додатку ЗП "Сума, що відноситься в зменшення нарахованої суми податку" відображена сума зменшення нарахованої суми податку у розмірі 8 332 907 грн., а в рядку 13.5.2 "Сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в наступних звітних (податкових) періодах" зазначено "-".

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток товариства, за результатами якої складено акт перевірки від
10.04.2015 року №989/1503/33115436 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення підприємством підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині необґрунтованого відображення у рядку 13 податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік зменшення нарахованої суми податку на прибуток у розмірі 16
243 45 грн., що призвело до неправомірної переплати в Інтегрованій картці платника податку по коду бюджетної класифікації 11024000 "Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств" у розмірі 4 331 278 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2015 року №0004221503 про зменшення суми грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток на 4 331 278 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте всупереч вимогам чинного законодавства та порушує права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації. У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 2 підрозділу 4 розділу 20 Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, чи ні.

За приписами підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої підпункту 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового Кодексу України, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

За змістом підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів).

Враховуючи, що позивач не тільки нараховував та сплачував внески при виплаті дивідендів, але одночасно є платником щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, Суд дійшов висновку, що до платника податків застосовуються особливості оподаткування, встановлені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості" від 04.07.2013 року №403-VII, що набрав чинності 04.08.2013 року, до Податкового кодексу України внесені зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Касаційний Суд враховує, що після доповнень згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості" від 04.07.2013 року №403-VII до Податкового кодексу України в абзаці 5 і 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, зміни, внесені до Податкового кодексу України надали можливість платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Сума авансових внесків з податку на прибуток, щомісячно сплачувана та самостійно узгоджена платником цього податку, за приписами Податкового кодексу України, підлягає зменшенню на суму раніше сплачених таким платником податку авансових внесків при виплаті дивідендів. Відповідне зменшення самостійно узгодженої платником суми щомісячних авансових внесків застосовується до повного погашення перевищення за авансовими внесками, сплаченими таким платником раніше при виплаті дивідендів (абзац шостий пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

З системного аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, що щомісячні авансові внески з податку на прибуток та авансові внески із податку, сплачені у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є по своїй суті частиною податку на прибуток.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2013 році платником податків фактично сплачено щомісячних авансових внесків на суму 12 878 228 грн., що підтверджується копією картки рахунку 6416 за 2013 рік. При цьому сума нарахованого податку на прибуток за 2013 рік складає згідно декларації за 2013 рік 6981 839 грн. Переплата фактично сплачених авансових внесків з податку прибуток за 2013 рік склала 6 024 592 грн.

У 2014 році позивачем було фактично сплачено щомісячних авансових внесків та авансових внесків з податку на прибуток у зв'язку з виплатою дивідендів на суму 11291812 грн. Залишок переплати щомісячних авансових внесків за 2013 рік складає 6 024 592 грн. Загалом фактично сплачено авансових внесків на суму 17 316 404

грн. В той час як згідно декларації за 2014 рік сума нарахованого податку на прибуток за 2014 рік складає 11 912 173 грн.

Переплата фактично сплачених авансових внесків з податку прибуток за 2013 рік з урахуванням фактично сплачених внесків за 2013 рік складає 5 404 231 грн.

Таким чином, твердження податкового органу про відсутність у платника податків права на відображення переплати в рядку 13 Додатка 3П до декларації з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 16 243 451 грн. є необґрунтованим, оскільки підприємство мало право відобразити навіть більшу суму фактичної переплати у розмірі 17 316 404 грн.

Судами також встановлено, що декларація з податку на прибуток за 2014 рік була складена та подана позивачем за формою декларації, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року №872.

Касаційний суд не приймає до уваги посилання скаржника, що розбіжності виникли при заповненні додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток, оскільки згідно з вимогами, які встановлені до заповнення рядка 13.5.1 додатка ЗП до Декларації з податку на прибуток, до цього рядка включається сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді.

При цьому пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено беззаперечне право платника податку на прибуток направляти суму авансового внеску нарахованого в зв'язку із виплатою дивідендів на зменшення нарахованої суми податку.

Отже, законодавець надав право платникам податків зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №806/4501/14 та від 11.02.2019 року №826/551/15.

Враховуючи наведене, Касаційний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального права.

Всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено у встановленому чинним законодавством порядку правомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
28.09.2017 року у справі №804/7374/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник