ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2019 року

Київ

справа №520/8681/18

адміністративне провадження №К/9901/16007/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну "Східно-Український Енергетичний Союз Промисловців" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (суддя Білова О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року (головуючий суддя Донець Л.О., судді Гуцал М.І., Бенедик А.П.) у справі № 520/8681/18 за позовом Концерну "Східно-Український Енергетичний Союз Промисловців" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Концерн "Східно-Український Енергетичний Союз Промисловців" (далі по тексту - позивач, Концерн «СУЕСП») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2018 року №00000551405 та №00000561405.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на допущення податковим органом процедурних порушень в частині направлення повідомлення та наказу про проведення перевірки на поштову адресу Концерну «СУЕСП», а не на його електронну адресу, що зумовило їх неотримання. Крім того, позивач не погодився і з твердженням відповідача, що в ході проведення перевірки встановлено порушення податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ «БК «Яліта». Позивач вважав, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на даних протоколу допиту директора ТОВ «БК «Яліта» ОСОБА_1 , а також даних, отриманих від інших органів ДФС України стосовно допущених порушень вимог чинного законодавства з боку контрагентів позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що працівниками відповідача на підставі наказу від 6 листопада 2017 року №6365 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Концерну «СУЕСП» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціям з ТОВ «БК Яліта» за період з 1 січня 2016 року по 31 березня 2017 року», в рамках кримінального провадження №32016270000000061, здійснено вихід за податковою адресою позивача. У зв`язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням позивача відповідач актом №4190/20-40-14-05-19/33605195 від 7 листопада 2017 року зафіксував неможливість вручення копії наказу від 6 листопада 2017 року №6365 та пред`явлення направлень від 6 листопада 2017 року №9252, 9253 (том 2 а.с.94-95, 119-120).

На підставі наказу від 17 листопада 2017 року №6881 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Концерну «СУЕСП» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість, податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «БК Яліта» за період з 1 січня 2016 року по 31 березня 2017 року», в рамках кримінального провадження №32016270000000061, посадовими особами відповідача повторно здійснено вихід за податковою адресою позивача. Актом від 21 листопада 2017 року №4534/20-40-14-05-19/33605195 відповідач зафіксував неможливість вручення копії наказу від 17 листопада 2017 року №6881 та пред`явлення направлення від 17 листопада 2017 року №10071 посадовим особам позивача у зв`язку з їх відсутністю за місцезнаходженням Концерну «СУЕСП» (том 2 а.с.96-97, 121).

Листом від 1 грудня 2017 року №26347/10/20-40-14-05-14 «Про надання інформації» відповідач просив письмово повідомити про вихід на роботу працівників позивача (том 2 а.с.123-124).

Листом від 18 грудня 2017 року №18/12/2017-1 Концерн «СУЕСП» повідомив ГУ ДФС у Харківській області про відновлення роботи в штатному режимі з 16 січня 2018 року (том 2 а.с.126-127).

Листом від 9 січня 2018 року позивач повідомив відповідача про втрату бухгалтерських документів за 2015-2017 роки (том 2 а.с.128-129).

На підставі наказу від 5 квітня 2018 року №2371 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Концерну «СУЕСП» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «БК Яліта» за період з 1 січня 2016 року по 31 березня 2017 року», в рамках кримінального провадження №32016270000000061, працівниками відповідача здійснено вихід за податковою адресою позивача, але у зв`язку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням складено акт №2527/20-40-14-05-19/33605195 від 10 квітня 2018 року про неможливість вручення копії наказу від 5 квітня 2018 року №2371 та пред`явлення направлення від 10 квітня 2018 року №3065 (том 2 а.с.98-99,122).

Листом від 17 квітня 2018 року №15661/10/20-40-1-05-14 «Про надання інформації» відповідач направив позивачу запит з вимогою надати інформацію за господарськими операціями з постачальником ТОВ «БК Яліта» (том 2 а.с.135-139).

Відповідно до листа від 14 травня 2018 року №14/05/2018-2 позивач повідомив про складання податковим органом запиту з порушенням приписів абзаців 1, 2 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 ПК України, що звільняє платника податків від надання відповіді (т. 2 а.с.130-131).

У зв`язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 17 квітня 2018 року №15661/10/20-40-14-05-14 відповідачем було видано наказ від 5 червня 2018 року №4017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Концерну «СУЕСП» (т. 2 а.с. 52).

Копія наказу від 5 червня 2018 року №4017 та повідомлення від 7 червня 2018 року №547 на ім`я керівника Концерну «СУЕСП» були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача. Конверт із зазначеним поштовим відправленням повернувся на адресу відповідача із зазначенням причини повернення: «закінчення встановленого терміну зберігання» (т. 2 а.с.47-51).

На підставі наказу від 5 червня 2018 року №4017 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Концерну «СУЕСП» з питань своєчасності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «БК Яліта» за період часу з 1 січня 2016 року по 31 березня 2017 року», про що складений акт №3084/20-40-14-05-19/33605195 від 27 липня 2018 року (том 2 а.с.61-76).

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 1 січня 2016 року по 31 березня 2017 року, всього на суму 377770 грн., в тому числі за липень 2016 року в розмірі 306970 грн., вересень 2016 року - 70800 грн.;

- пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме не надані документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00000551405 від 31 серпня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 472 212,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 377 770 грн. та за штрафними санкціями 94442,50 грн.;

- №00000561405 від 31 серпня 2018 року, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 510 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що в ході судового розгляду справи не було встановлено підстав для ненадання податковому органу запитуваної інформації на запит відповідача, оформлений у відповідності до вимог ПК України, а тому наказ про проведення документальної невиїзної перевірки було прийнято з дотриманням положень частини 2 статті 2 КАС України. Судом також було зауважено, що відповідачем правомірно надіслано наказ про проведення перевірки за адресою реєстрації позивача як платника податків та розцінено конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» як належне повідомлення Концерну «СУЕСП» про призначення перевірки.

По суті виявлених за наслідками перевірки порушень суди попередніх інстанцій вказали, що ненадання позивачем первинних документів до перевірки у сукупності із відомостями протоколу допиту директора ТОВ «БК «Яліта» ОСОБА_1 , яка заперечила свою участь у складанні первинних документів, свідчить про правомірність висновків контролюючого органу про не підтвердження господарських операцій з ТОВ «БК «Яліта». Надані до суду первинні документи таких висновків судів не спростовували.

Не погодившись з рішеннями судів, Концерн «СУЕСП» подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки неотриманню позивачем наказу від 5 червня 2018 року №4017, у зв`язку з чим у нього і не виник обов`язок щодо надання документів для перевірки. При цьому суди не з`ясували, чому відповідач не направив копію наказу в електронній формі відповідно до абзаців 2-5 пункту 42.4 статті 42 ПК України, як і не дослідили, чи було ним вжито усіх передбачених законом заходів для повідомлення позивача про дату початку перевірки. Крім того, суди дійшли висновку про порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України, враховуючи також ненадання первинних документів за запитом від 17 квітня 2018 року №15661/10/20-40-14-05-14, але, на думку скаржника, вказані обставини не є предметом доказування в межах даної справи.

Щодо реальності господарських операцій з ТОВ «БК «Яліта» позивач вказав, що протокол допиту ОСОБА_1 не є належним доказом у справі, оскільки відповідач всупереч приписів статті 222 КПК України не надав письмового дозволу слідчого або прокурора про розкриття відомостей досудового розслідування. Позивач вважає, що відсутність у договорах, укладених між позивачем та ТОВ «БК «Яліта», посилань на первинні договори позивача з контрагентами, які замовляли ремонтні роботи, не є недоліком, оскільки ні норми ЦК України, ні норми ГК України не встановлюють обов`язку щодо посилань на основні договори. Крім того, суди помилково вказали на те, що підпункт 2.2.1 договорів, укладених з ТОВ «БК «Яліта», передбачав надання замовником підряднику технічних умов, оскільки положення вказаного пункту передбачали лише можливість контролю позивачем проведення робіт контрагентом.

За позицією позивача, висновки судів про укладення з ТОВ «БК «Яліта» договору підряду від 22 липня 2016 року раніше, ніж було укладено первинний договір між позивачем та ТОВ «ТД «Щедро» від 5 серпня 2016 року, є помилковими, оскільки на момент укладання договору з ТОВ «БК «Яліта» позивач вже знаходився на стадії узгодження умов договору з ТОВ «ТД «Щедро» та на стадії виконання умов договору з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод». З огляду на короткі строки проведення робіт та наявність штрафних санкцій за їх затримку, враховуючи вже наявні господарські відносини з ТОВ «БК «Яліта» та якість виконання робіт, договір із вказаним контрагентом було укладено 22 липня 2016 року. Факт виконання відповідних робіт підтверджується актами їх приймання-передачі, в яких було в повному обсязі ідентифіковано усі виконані роботи та перелік прямих витрат.

З приводу незабезпечення працівників підрядника проживанням, позивач вказав на те, що відповідні витрати були понесені ТОВ «БК «Яліта», що відображено в актах приймання виконаних робіт у розділі «Інші супутні витрати». Стосовно ненадання позивачем акта передачі трансформатора в ремонт з правом дострокового виконання робіт на виконання пункту 4.1 договору №17 від 18 травня 2016 року, скаржник зазначив, що взаємовідносини між Концерном «СУЕСП» та ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» не є предметом розгляду в межах даної справи і судами такий документ не вимагався.

Наголошено, що вимоги про надання письмової згоди на залучення до виконання робіт інших суб`єктів господарювання угоди, укладені позивачем з ТОВ «ТД «Щедро», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «ДВ НАФТОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «Інтеренергосервіс», не містили. Факт допуску працівників ТОВ «БК «Яліта» до виконання робіт також свідчить про наявність згоди замовників.

У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити позивачу в її задоволенні, наголошуючи на тому, що реєстрація платника податків в електронному кабінеті не зобов`язує відповідача надсилати кореспонденцію саме у електронній формі. Вказано, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів щодо особливостей господарських операцій, виконуваних за угодами, укладеними з ТОВ «ТД «Щедро», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «ДВ НАФТОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», ТОВ «Інтеренергосервіс», в частині недопущення для виконання ремонтних робіт інших осіб, відсутності технічних умов виконання робіт тощо.

У зв`язку з неприбуттям у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо правомірності проведення відповідачем документальної позапланової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

В наказі від 5 червня 2018 року №4017 зазначено, що перевірка призначена на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, пункту 82.2 статті 82 ПК України.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в пункті 78.1 статті 78 ПК України.

Так, відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 ПК України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як встановили суди, на момент призначення документальної позапланової невиїзної перевірки наказом від 5 червня 2018 року №4017 існували у сукупності дві підстави для її призначення, а саме: ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит податкового органу та наявність ухвал слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 серпня 2017 року та від 4 вересня 2017 року у справі №751/5038/17.

Відповідно до абзаців 1 - 5 пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 18 пункту 73.3 статті 73 ПК України у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Суди правильно вказали, що лист від 17 квітня 2018 року №15661/10/20-10-14-05-14 відповідає вимогам абзаців 1 - 5 пункту 73.3 статті 73 ПК України щодо форми та змісту (том 2 а.с.135-139).

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з пунктом 79.3 статті 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 ПК України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронний цифровий підпис" (абзац 1 пункту 42.4 статті 42 ПК України).

При цьому абзацом 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що чинним ПК України передбачено альтернативні шляхи направлення документів платнику податків податковим органом, а саме: або засобами електронного зв`язку, або засобами поштового зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику. При цьому наведені вище правові норми не містять обов`язку для контролюючого органу щодо послідовного використання наведених засобів надіслання документів платнику з метою використання усіх можливих, з огляду на що відповідні доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Як зазначалось вище, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що наказ від 5 червня 2018 року разом із повідомленням надсилався на податкову адресу позивача, та не був йому вручений, а повернувся до податкового органу з зазначенням причини невручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання». Органом поштового зв`язку проставлено вказану відмітку 9 липня 2018 року (т.2, а.с.47-50).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом неодноразово приймались рішення по проведенню перевірки позивача та вживались заходи з їх проведення і отримання відповідних документів, проте поведінка позивача свідчить про ухилення від здійснення таких перевірок внаслідок відсутності його посадових осіб за місцезнаходженням позивача, наступної втрати документів та відмови у їх наданні після спливу строку для їх відновлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що з 9 липня 2018 року Концерн «СУЕСП» вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Жодних зауважень щодо надіслання поштової кореспонденції податковим органом за неправильною адресою від позивача не надходило.

Слід зауважити, що обов`язку контролюючого органу завчасно ознайомити платника податків про намір проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у спосіб, визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень (у разі застосування пункту 42.4 статті 42 ПК України) від органів ДФС України. Необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 00000561405 від 31 серпня 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Положення пункту 121.1 статті 121 ПК України визначають, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність висновку контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафу у розмірі 510 грн., з огляду на ненадання Концерном «СУЕСП» запитуваних відповідно до листа від 17 квітня 2018 року №15661/10/20-40-14-05-14 документів без достатніх правових підстав, а також належне повідомлення відповідачем позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки шляхом надсилання відповідного наказу та повідомлення на податкову адресу позивача.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №00000551405 від 31 серпня 2018 року суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абзац перший пункту 44.6 статті 44 ПК України).

Відповідно до абзацу другого пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В силу наведених правових норм право платника податку на формування податкового кредиту знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Надання таких документів є визначеним пунктом 85.2 статті 85 ПК України обов`язком платника податків.

Суди попередніх інстанцій встановили, що будь-яка первинна документація на підтвердження господарських операцій з ТОВ «БК «Яліта» позивачем до перевірки надана не була. За таких обставин, правильними є висновки контролюючого органу про відсутність у позивача на час складення звітності первинних документів по взаємовідносинам із вказаним контрагентом, наслідком чого є неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за наслідками господарських операцій з ТОВ «БК «Яліта».

При цьому позивач не скористався правом надання первинної документації, передбаченим абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, внаслідок неотримання Концерном «СУЕСП» акта перевірки від 27 липня 2018 року №3084/20-40-14-05-19/33605195. Конверт із вказаним актом також повернувся на адресу відповідача із відміткою «За закінченням терміну зберігання» (том 2 а.с.59).

Колегією суддів у межах даної справи відповідно до положень статті 90 КАС України врахований факт систематичного недотримання позивачем податкової дисципліни в частині неотримання поштової кореспонденції за його податковою адресою. Жодні обставини, які б свідчили про поважність причин неотримання поштових відправлень ні судам попередніх інстанцій, ні касаційному суду наведені не були.

Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 00000551405 від 31 серпня 2018 року первинні бухгалтерські документи позивача відповідачем не досліджувались, внаслідок їх відсутності у платника податків в силу приписів п.44.7 ст. 44 ПК України, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильними висновки контролюючого органу по безпідставність формування Концерном «СУЕСП» податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «БК «Яліта» внаслідок неподання до перевірки первинної документації.

Щодо посилань скаржника на неправомірність врахування протоколу допиту ОСОБА_1 в якості доказу відсутності реального здійснення господарської операції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

У відповідності до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стосовно прийнятності зазначеного протоколу допиту ОСОБА_1 , як належного доказу у справі, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій дійсно не дослідили долучений до матеріалів справи протокол допиту свідка на відповідність критеріям належності та допустимості доказів, зокрема щодо підстав його отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником.

Суд касаційної інстанції також погоджується з доводами скаржника, що самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

Разом з тим, в межах даної справи колегія суддів вважає, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений протокол допиту, а також висновки, сформовані за наслідками дослідженої ними в ході судового розгляду первинної документації позивача, з огляду на порушення позивачем статей 44, 85 ПК України, в загальному не вплинули на правильне вирішення справи по суті спору.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Концерну "Східно-Український Енергетичний Союз Промисловців" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі № 520/8681/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду