ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 607/7638/17

адміністративне провадження № К/9901/847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.08.2017 (суддя Дзюбич В.Л.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (колегія у складі суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й., Макарика В.Я.)

у справі № 607/7638/17

за позовом ОСОБА_1

до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому (після уточнення позовних вимог) просила визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних із призначенням пенсії від 13.05.2017 №33 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язати призначити пенсію за віком з 12.04.2017.

2. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено.

3. 08.12.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 касаційну скаргу залишено без руху.

5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2018 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.04.2017 позивач звернулась до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення позивач досягла передбаченого законом пенсійного віку (58 років) та набула необхідного п`ятнадцятирічного страхового стажу.

8. Відповідно до протоколу засідання комісії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов`язаних із призначенням пенсії від 13.05.2017 №33, у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

9. Відмова мотивована відсутністю відповідного страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Водночас роз`яснено, що до страхового стажу позивачу зараховано період з 01.01.2005 по 31.05.2007 за договором про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування від 10.04.2017, що становить 2 роки 5 місяців.

10. Також зазначено, що підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспах «Україна», «Росія», КСП «Увислівське», ТзОВ «Увислівське» с. Увисла Гусятинського району з квітня 1983 року по грудень 1989 року та з квітня 1991 по жовтень 1998 року відсутні, оскільки під час перевірки первинних документів встановлено, що у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Україна», «Росія», КСП «Увислівське», ТзОВ «Увислівське» с. Увисла Гусятинського району зазначено прізвище « ОСОБА_2 », а в книзі трудового стажу і заробітку колгоспника № 7 - прізвище « ОСОБА_3 ». Таким чином, у книгах розрахунків по оплаті праці виявлено невідповідність прізвища заявниці, вказаного у трудовій книжці, з прізвищем у паспорті, що не відповідає нормам чинного законодавства.

11. Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернулася до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що відмова відповідача у призначенні їй пенсії за віком з підстав невідповідності прізвища в уточнюючих довідка прізвищу у паспорті та трудовій книзі є неправомірною та суперечить вимогам ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи доведено наявність у позивача необхідного страхового стажу та на час подання документів для призначення пенсії вона досягла передбаченого законодавством пенсійного віку, що дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15. За висновком суду апеляційної інстанції, обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця.

Відповідно, за наявності розбіжностей записів в зазначенні прізвища в книгах обліку розрахунків по оплаті праці на позивача не можуть бути покладені негативні правові наслідки даних обставин та не повинні позбавляти позивача на зарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки такі записи щодо спірного періоду частково містяться у трудовій книжці колгоспника, що узгоджується з вимогами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права.

17. Скаржник зазначає про відсутність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

18. Вважає, що немає підстав зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі «України». «Росія», КСП «Увислівське», ТзОВ «Увислівське» с. Увисла, Гусятинського району з 1983 по 1989, з 1991 по 1998, оскільки у книгах розрахунків по оплаті праці виявлено невідповідність прізвища заявниці, вказаного у трудовій книжці, з прізвищем у паспорті, що не відповідає законодавству.

19. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

21. У касаційній скарзі відповідач заперечує проти зарахування періоду роботи позивача, у зв`язку з невідповідністю прізвища у книгах розрахунків по оплаті праці із прізвищем, вказаного у трудовій книжці та паспорті.

22. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

23. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

24. До стажу роботи згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

25. Згідно частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

26. Положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

27. В силу вимог абзацу першого пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

28. Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, стаж роботи ОСОБА_1 у КСП «Увислівське» Гусятинського району Тернопільської області за період з квітня 1983 року по 1995 рік підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

30. Щодо доводів скаржника про невідповідність прізвища, то колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17 сформулював такий правовий висновок:

« <…> працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.».

31. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

32. Отже, враховуючи вищезазначене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення від 13.05.2017 № 33 про відмову у призначенні пенсії за віком та наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням спірних періодів позивача до страхового стажу.

33. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

35. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі № 607/7638/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб