Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

м. Київ

справа № 380/13595/24

адміністративне провадження № К/990/2537/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року (суддя Чаплик І. Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (судді Ніколін В. В., Гінда О. М., Матковська З. М.) у справі № 380/13595/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення та невидачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 скласти та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою визначеною додатком 5 до Положення № 402.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 19-20 жовтня 2022 року позивач отримав травму під час захисту Батьківщини внаслідок обстрілу села Торське Донецької області, однак відповідної довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402, командиром військової частини НОМЕР_1 видано не було.

3. 03 квітня 2024 року позивач засобами поштового зв`язку надіслав військовій частині НОМЕР_1 рапорт про видачу наказу про призначення розслідування та видачу довідки про обставини травми.

4. Військова частина НОМЕР_1 листом від 20 травня 2024 року № 1627/1474 повідомила, що рапорт солдата ОСОБА_1 був опрацьований, відповідь була надіслана засобами поштового зв`язку, а в листі від 08 травня 2024 року № 1627/1307 вказала, що: в журналі бойових дій від 20 жовтня 2022 року не зафіксовано факту отримання ОСОБА_1 травми; у медичній службі військової частини НОМЕР_1 не зафіксовано отримання позивачем травми 20 жовтня 2022 року.

5. Вважаючи своє право на отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) порушеним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій та їх обґрунтування

6. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 липня 2024 року залишив позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та надав позивачу десятиденний строк для подання клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

7. 15 липня 2024 року представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, яка мотивована тим, що позивач 03 квітня 2024 року звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив видати йому довідку про обставини травми. Відповідь на вказане звернення надійшла 24 травня 2024 року. Відтак, на думку представника позивача, саме з вказаного моменту розпочинається відлік для звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Також представник позивача зазначає, що позивач довгий час перебував на лікуванні внаслідок травми і не мав можливості звернутися до відповідача і до суду. Представник позивача також покликається на введення воєнного стану в Україні та на те, що суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

8. 22 липня 2024 року Львівський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропонував відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. При цьому зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі.

9. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, та в клопотанні про його поновлення відмовлено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - залишено без розгляду.

Роз`яснено, що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, позивач має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

10. Суд першої інстанції указав, що військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

11. Львівський окружний адміністративний суд установив, що позивач проходив лікування внаслідок травми до 22 березня 2023 року та в подальшому брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України до 25 липня 2023 року. Однак, доказів неможливості дізнатися про порушення своїх прав з моменту завершення лікування, протягом подальшого перебування на військовій службі у цій же частині та надалі протягом тривалого терміну (з 20 серпня 2023 року по 03 квітня 2024 року) у вигляді невидачі довідки про обставини травми, звернення з рапортом до відповідача або до суду за захистом своїх прав позивачем та його представником наведено не було, як і не було вказаного встановлено судом.

12. Суд першої інстанції зазначив, що звернення позивача до відповідача з рапортом від 03 квітня 2024 року та отримання відповіді на нього від 08 травня 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою. Відтак суд відхилив вказані доводи позивача щодо поважності пропуску строку на звернення до суду як необґрунтовані.

13. Крім того, Львівський окружний адміністративний суд урахував і значний проміжок часу від дати, коли позивач після завершення лікування мав можливість дізнатися про невидачу йому довідки про обставини травми до дати вчинення ним дій шляхом звернення із рапортом, що перевищує встановлений місячний строк, і доказів поважності пропуску такого строку позивачем не подано. До того ж, суд першої інстанції указав, що представником позивача та позивачем не подано доказів вчинення будь-яких дій з метою отримання додаткової винагороди, що стало підставою для звернення за довідкою про обставини травми.

14. Суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду. При цьому, на переконання Львівського окружного адміністративного суду, порушення позивачем строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача, яка не є поважною причиною для поновлення такого строку. Вказане зумовлює залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

15. Залишаючи без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року, Восьмий апеляційний адміністративний суд наголосив на значному проміжку часу від дати, коли позивач після завершення лікування мав можливість дізнатися про невидачу йому довідки про обставини травми до дати вчинення ним дій шляхом звернення із рапортом, що перевищує встановлений місячний строк, і доказів поважності пропуску такого строку позивачем не подано.

16. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

17. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначив, що висновки в оскаржуваних рішеннях свідчать про упереджений підхід до відправлення правосуддя, необ`єктивний та поверховий розгляд питань поновлення строку, необізнаність із змістом позову, а в цілому - про небажання судді першої інстанції розглядати цю справу, що призвело до позбавлення позивача права на правосуддя, на підставі чого судове рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, є незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

18. Скаржник зауважив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки КАС України не передбачено відкривати провадження у справі, при цьому зазначити, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача в цій справі, а після цього залишати позовну заяву позивача без розгляду.

19. ОСОБА_1 указав, що спершу позивач звернувся з вимогою до військової частини НОМЕР_1 про видачу йому відповідної довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), а потім, після відмови останньої, негайно звернувся до суду. Отже, отримання позивачем листа військової частини НОМЕР_1 і є точкою відліку, з якого починається строк для подання позову до суду, оскільки саме відповідним листом відповідач поінформував, що в медичній службі не зафіксовано отримання травми, у зв`язку із чим не було видано довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що і слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

20. Крім того, суди не взяли до уваги, що ОСОБА_1 у зв`язку із пораненням довготривалий період перебував на лікуванні, що підтверджується медичними довідками, які подані до позовної заяви, а також, що позивач перебував у зоні бойових дій, що є об`єктивною підставою для поновлення строку звернення до суду.

21. На думку скаржника, у даному випадку строк звернення до суду першої інстанції було пропущено з поважних причин та, враховуючи обставини справи, джерела права, а також права на доступ до правосуддя, існують підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на подачу позову.

22. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

23. У відзиві на касаційну скаргу військова частина НОМЕР_1 зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

24. Військова частина НОМЕР_1 звернула увагу, що позивач стверджує, що його право було порушено в жовтні 2022 року, а фактично до військової частини НОМЕР_1 звернувся із рапортом у квітні 2024 року. Отже, позивач пропустив строк на таке звернення. Також позивач не вчиняв жодних дій з моменту повернення його на службу у військову частину НОМЕР_1 для з`ясування оспорюваних обставин.

25. У зв`язку із викладеним військова частина НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 380/13595/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, та витребував із Львівського окружного адміністративного суду справу № 380/13595/24.

27. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 березня 2025 року справу № 380/13595/24 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ КАСАЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із такого.

29. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

30. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

31. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

32. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

33. Спір у цій справі виник у зв`язку із протиправними, на думку позивача, бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо нескладення та невидачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402.

34. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

35. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

36. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

37. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, зазначив, що військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець установив місячний строк звернення до адміністративного суду. Звернення позивача до відповідача з рапортом від 03 квітня 2024 року та отримання відповіді на нього від 08 травня 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою. Отже, позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

38. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у касаційній скарзі послався на те, що суди не взяли до уваги, що позивач у зв`язку із пораненням довготривалий період перебував на лікуванні, що підтверджується медичними довідками, які подані до позовної заяви, а також, що позивач перебував у зоні бойових дій, що є об`єктивною підставою для поновлення строку звернення до суду.

39. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виходить з такого.

40. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

41. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

42. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

43. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

44. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

45. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

46. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

47. Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

49. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

50. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

51. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач отримав травму 20-21 жовтня 2022 року. Позивач проходив на лікування до КНП «Клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДМР 22 жовтня 2022 року, звідки був переведений для подальшого лікування 28 жовтня 2022 року. Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 2258, позивач проходив лікування у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР з 28 жовтня по 10 листопада 2022 року. З 10 листопада по 13 грудня 2022 року позивач проходив лікування у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР. З 13 грудня по 28 грудня 2022 року позивач проходив лікування у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР. Згідно з виписним епікризом № 64/2023 позивач проходив лікування у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» з 03 січня по 22 березня 2023 року. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», позивач пройшов медичний огляд 21 березня 2023 року, за наслідками якого був визнаний обмежено придатним до військової служби.

52. Суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 20 серпня 2023 року № 3544 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у Донецькій та Луганській областях з 18 серпня 2022 року по 25 липня 2023 року.

53. На підставі встановлених обставин, суди дійшли висновку, що доказів неможливості дізнатися про порушення своїх прав з моменту завершення лікування, протягом подальшого перебування на військовій службі у цій же частині та надалі протягом тривалого терміну (з 20 серпня 2023 року по 03 квітня 2024 року) у вигляді невидачі довідки про обставини травми, звернення з рапортом до відповідача або до суду за захистом своїх прав позивачем та його представником наведено не було, як і не було вказаного встановлено судом. Крім того, звернення позивача до відповідача із рапортом від 03 квітня 2024 року та отримання відповіді на нього від 08 травня 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти активні дії щодо захисту своїх прав, і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду із позовною заявою.

54. Суд першої інстанції указав, що доводи представника позивача про необізнаність позивача із порядком видачі документів для отримання додаткової винагороди не є обґрунтованими і не можуть слугувати підставою для поновлення строку на звернення до суду, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо. При цьому представником позивача та позивачем не подано доказів вчинення будь-яких дій з метою отримання додаткової винагороди, що стало підставою для звернення за довідкою про обставини травми.

55. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

56. У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише у травні 2024 року після отримання відповіді від військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 03 квітня 2024 року. Відповідно, залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 щодо бездіяльності відповідача у частині невидачі довідки про обставини травми є юридично необґрунтованим, оскільки питання строків звернення до суду щодо додаткової винагороди не є предметом цього розгляду.

57. Як випливає з Довідника із прав, обов`язків та алгоритму дій військовослужбовця, у разі отримання травми чи захворювання, затвердженого заступником головнокомандувача Збройних Сил України від 05 травня 2023 року, довідка про обставини поранення є офіційним документом, що засвідчує факт отримання травми під час виконання військового обов`язку. Вона є необхідною для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та підтвердження причинного зв`язку між пораненням та службовою діяльністю.

58. Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми є важливою складовою механізму соціального захисту військовослужбовців та гарантує реалізацію їхніх прав у сфері медичного та соціального забезпечення. Відсутність такої довідки може унеможливити встановлення причинного зв`язку між пораненням та військовою службою, що, у свою чергу, створює перешкоди для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), отримання відповідних грошових виплат та інших соціальних гарантій.

59. Якщо командування військової частини відмовляє у видачі довідки або ухиляється від її оформлення, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав. Відповідно до положень наказу Міністерства оборони України № 402, законодавство не встановлює конкретного строку, протягом якого військовослужбовець зобов`язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини поранення, контузії або іншої травми. Це означає, що звернення за довідкою може відбутися у будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим. Ключовим моментом є те, що відсутність довідки не є провиною військовослужбовця.

60. Затримка у зверненні за довідкою може бути спричинена низкою об`єктивних обставин, серед яких: тяжкий стан здоров`я військовослужбовця, що унеможливлює своєчасне оформлення документів; перебування у зоні бойових дій або виконання інших службових завдань, що не дозволяє звернутися до командування частини одразу після отримання поранення; відсутність належного інформування про порядок отримання довідки; неправомірна бездіяльність командування військової частини, яке мало би оформити довідку, але не зробило цього.

61. Окрім цього, відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, довідка про обставини поранення повинна оформлюватися начальником медичної служби військової частини. Якщо поранення спричинене діями противника, службове розслідування не проводиться, а довідка має бути складена автоматично протягом п`яти днів.

62. Ключовим аспектом у розгляді даної категорії справ є визначення моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Відповідно до принципу правової визначеності, реалізація права на судовий захист в цьому випадку має ґрунтуватися на моменті, коли особа отримала об`єктивну можливість усвідомити порушення своїх прав. У випадку невидачі довідки про обставини поранення (в контексті правовідносин, що є предметом судового дослідження) таким моментом є дата офіційного повідомлення військовослужбовця про відмову у її видачі. До цього часу позивач об`єктивно був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність компетентного органу.

63. Аналіз судової практики свідчить, що правозастосовна доктрина у визначенні строків звернення до суду в аналогічних правовідносинах орієнтується на принцип юридичної визначеності та передбачуваності, який передбачає наявність чітко визначеного моменту, коли особа набуває обізнаності про факт порушення її прав.

64. У контексті відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) таким моментом є не дата подання рапорту, а саме дата отримання офіційної відмови військовою частиною. Це пояснюється тим, що до моменту отримання відповіді від компетентного органу особа не може достеменно знати, чи порушені її права фактом відмови.

65. У даному випадку відмова у видачі довідки була оформлена офіційним листом військової частини НОМЕР_1 від 08 травня 2024 року. Відповідно, перебіг строку звернення до суду повинен обчислюватися саме з моменту отримання позивачем цього листа. Такий підхід узгоджується з положеннями статті 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

66. Однак суди попередніх інстанцій не встановили фактичну дату отримання позивачем зазначеного листа від військової частини НОМЕР_1 . Не встановлення такого факту є суттєвим недоліком судового розгляду, оскільки без цього неможливо точно визначити момент початку відліку строку звернення до суду.

67. З огляду на вищевикладене, встановлення дати отримання позивачем відмови у видачі довідки є необхідною передумовою для визначення своєчасності звернення до суду.

68. Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що у справах, пов`язаних із відмовою у видачі довідок військовослужбовцям, процесуальні строки мають визначатися з урахуванням реальних обставин проходження військової служби та об`єктивних перешкод для звернення до суду.

69. Правозастосовна практика вимагає уникнення надмірного формалізму, який може призвести до обмеження доступу до правосуддя. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що застосування строків не може бути суто механічним. Процесуальні норми повинні враховувати фактичні можливості особи для реалізації права на судовий захист, особливо якщо йдеться про військовослужбовців, які виконують службові завдання у складних умовах.

70. Надмірний формалізм у застосуванні строків звернення до суду може розцінюватися, зокрема, як необґрунтоване обмеження права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це може свідчити про відхід від принципу верховенства права та порушення процесуальних гарантій, які забезпечують ефективний судовий контроль за діями суб`єктів владних повноважень.

71. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також наголошує, що в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку із збройною агресією РФ, необґрунтоване формальне застосування строків може мати ознаки обмеження доступу до правосуддя. Військовослужбовці, які беруть безпосередню участь у бойових діях, стикаються з об`єктивними перешкодами, які можуть ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду. Отже, суди повинні оцінювати не лише формальні аспекти процесуальних строків, але й фактичні умови, у яких перебуває військовослужбовець.

72. З огляду на це, суворе застосування процесуальних строків без врахування зазначених факторів суперечить статтям 55, 124 та 129 Конституції України, які гарантують право на судовий захист і зобов`язують суди враховувати об`єктивні перешкоди, що впливають на можливість звернення до суду.

73. З огляду на викладене Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо залишення позовної заяви без розгляду передчасними.

74. Верховний Суд наголошує, що при застосуванні положень статей 122 та 123 КАС України у справах щодо відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до наказу МОЗ № 402, слід враховувати наступне: початком перебігу строку оскарження є дата отримання військовослужбовцем офіційної відмови, а не дата подання рапорту чи запиту; умови проходження військової служби в період воєнного стану в конкретних випадках мають враховуватися судами як обставина під час визначення своєчасності звернення.

75. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про залишення позовної заяви без розгляду знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

76. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

77. Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

78. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню із скасуванням судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасувати, а справу № 380/13595/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною - направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді М. В. Білак

В. Е. Мацедонська