Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №826/20394/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №826/20394/15

адміністративне провадження №К/9901/7137/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 у складі судді Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 у складі колегії суддів: Петрика І.Й. (головуючий), Вівдиченко Т.Р., Твердохліб В.А. у справі №826/20394/15 за позовом ОСОБА_2 до Керівника апарату Апеляційного суду м. Києва Радченка Олега Вікторовича про визнання протиправною бездіяльності

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до керівника апарату Апеляційного суду міста Києва Радченка Олега Миколайовича (надалі Радченко О.М.), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Апеляційного суду міста Києва Радченка О.М. щодо неналежного організаційного забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу цього суду 03.07.2015, що призвело до непроведення автоматизованого розподілу апеляції ОСОБА_2 від 03.07.2015 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №757/33852/14-к, яка була зареєстрована за вх. №31494 від 03.07.2015;

1.2. визнати протиправною бездіяльність керівника апарату Апеляційного суду міста Києва Радченка О.М. щодо неналежного організаційного забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу цього суду 16.07.2015, що призвело до непроведення автоматизованого розподілу апеляції ОСОБА_2 від 13.07.2015 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2012 у кримінальній справі №2610/19559/2012, яка була зареєстрована за вх. №34418.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_2 було подано до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу від 03.07.2015 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 02.07.2015 по справі №757/33852/14-к, яку зареєстровано за вх. №31494.

3.2. Також, ОСОБА_2 подано до Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу від 13.07.2015 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2012 по справі №2610/19559/2012, яку зареєстровано за вх. №34418.

3.3. Вказані апеляційні скарги направлені до судів першої інстанції для вирішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зазначили, що за правилами Кримінального процесуального кодексу України, який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин, апеляційні скарги на відповідні судові рішення повинні були подаватись до суду першої інстанції. У зв'язку з цим, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що у керівника апарату Апеляційного суду міста Києва були відсутні передбачені законодавством підстави для проведення автоматизованого розподілу справ за апеляційними скаргами, поданими позивачем.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник вважає, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016 по справі №826/20395/16, яка набрала законної сили, встановлено ту обставину, що апеляційна скарга ОСОБА_2 від 13.07.2015, подана до Апеляційного суду міста, зареєстрована за вх. №34418, не була розподілена між суддями. На думку скаржника, дана обставина не підлягала доказуванню у відповідності до частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Посилається на порушення керівником апарату Апеляційного суду міста Києва Радченком О.М. вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права і підстави для їх скасування, визначені КАС України, відсутні.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Конституція України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

"Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

8. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція):

Стаття 6. Право на справедливий суд

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення <…>".

9. Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК України):

Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду

"1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:

1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді; <…>

2. Матеріали кримінального провадження, скарги, заяви, клопотання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження таких матеріалів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження матеріалів, скарги, клопотання, заяви або іншого процесуального документа, прізвище особи, стосовно якої подані документи, та їх суть, прізвище (найменування) особи (органу), від якої (якого) надійшли документи, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який здійснював судове провадження, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України".

10. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2453-VI):

Стаття 152. Апарат суду

"1. Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

…3. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність <…>".

11. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень):

Стаття 2. Завдання адміністративного судочинства

"…2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження".

Стаття 3. Визначення понять

"1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

…7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень".

Стаття 4. Правосуддя в адміністративних справах

"…2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення".

Стаття 6. Право на судовий захист

"1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси".

Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення

адміністративних справ

"1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; <…>

3. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

…2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства".

12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішення Ради суддів України від 26.11.2010 №30, погоджене 26.11.2010 Головою Державної судової адміністрації України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Положення):

"…2.1.5. Персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду, а за забезпечення її належного технічного функціонування - технічний адміністратор.

…2.2.1. Вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження.

…2.3.1. Розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

13. Стаття 6 Конвенції гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

14. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що "<…> пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру <…>. На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу <…>" (пункт 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).

15. Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини "<…> право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою" (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

16. Європейський Суд з прав людини "<…> повторює, що, як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

17. Таким чином, у разі порушення визначених законодавством правил юрисдикції, відмова у розгляді та вирішенні позову, щодо якого вставлено інший порядок судового провадження, не може вважатись порушенням права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції та статтею 55 Конституції України.

18. Аналіз норм статей 2-4, 6, 17 КАС України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, свідчить, що юрисдикція адміністративних судів поширювалась на розгляд і вирішення публічно-правових спорів, до яких належали, серед іншого, спори за участю суб'єкта владних повноважень, який здійснював у межах спірних правовідносин, владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.

19. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що норми аналогічного змісту містяться у статтях 2, 4 ,19 КАС України в редакції, що є чинною на даний час.

20. Отже, при вирішенні питання щодо поширення юрисдикції адміністративного суду на певну справу слід з'ясувати наявність у відповідача повноважень на здійснення владних управлінських функцій у відношенні до позивача.

21. Частинами 1-2 статті 35 КПК України встановлено, що розподіл матеріалів кримінального провадження, зокрема, апеляційних скарг здійснюється за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, в порядку визначеному Положенням. При цьому, з урахуванням норм статті 152 Закону №2453-VI та Положення, відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду.

22. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що здійснення відповідальними особами заходів, пов'язаних з автоматичним розподілом справ, у тому числі, виконання керівником апарату суду своїх функціональних обов'язків, не породжує виникнення публічно-правових відносин між особою, яка є учасником судового процесу (кримінального провадження) і відповідними посадовими особами суду, як установи.

23. Суд зазначає, що здійснення керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов'язаних з судовим розглядом справи, також не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки підлягає оскарженню в межах судового розгляду конкретно визначеного кримінального провадження.

24. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2018 в справі №820/5586/16.

25. Відтак, переданий ОСОБА_2 на вирішення адміністративного суду спір щодо оскарження бездіяльності керівника апарату Апеляційного суду міста Києва Радченка О.М. за своїм характером не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26. Враховуючи підпункт 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, розгляд касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції за правилами Кодексу в редакції, що є чинною станом на даний час. Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

28. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі у разі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 слід скасувати із закриттям провадження у справі.

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

31. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 у справі №826/20394/15 за позовом ОСОБА_2 до керівника апарату Апеляційного суду міста Києва Радченка Олега Миколайовича про визнання бездіяльності протиправною скасувати, провадження у даній справі - закрити.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич ,

Судді Верховного Суду