Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №815/1013/16

провадження №К/9901/21951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про визнання протиправною відмови у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення вихідної допомоги,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Стас Л.В., суддів: Турецької І.О., Косцової І.П.

І. Суть спору

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, в якому просила:

1.1. визнати протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги;

1.2. визнати протиправною відмову Державної судової адміністрації України від 15 січня 2016 року у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги;

1.3. зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області 257686,00 грн. для виплати судді у відставці ОСОБА_1;

1.4. стягнути з Апеляційного суду Одеської області на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 257 686, 00 грн., шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку, в порядку статті 257 КАС України та статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановити спосіб та порядок виконання постанови наступним чином: в разі відсутності необхідної суми на рахунку апеляційного суду, провести стягнення 257 686, 00 грн., у безспірному порядку за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 0501150).

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що обіймала посаду судді з 09 квітня 1984 року та з 24 листопада 2015 року була звільнена з посади, у зв'язку з поданням заяви про відставку. Вважає, що при звільненні з посади, відповідачем було не сплачено на її користь вихідну допомогу, відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Вважає, що до правовідносин, які виникли у зв'язку з її відставкою, не можуть застосовуватись норми Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VІІ), яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Позивач вважає, що позбавлення її, як судді, права на вихідну допомогу є неправомірним, у зв'язку з чим, звернулася з цим позовом до суду.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 09 квітня 1984 року ОСОБА_1 була обрана суддею Сакського районного суду Кримської області, з 01 лютого 2002 року позивач була обрана на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.

4. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року за № 788-VIII та згідно з наказом голови Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року за № 199-ос ОСОБА_1, була звільнена з посади судді Апеляційного суду Одеської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

5. В наказі голови Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року за № 199-ос відсутні посилання на здійснення ОСОБА_1, нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.

6. Відповідно до довідки Апеляційного суду Одеської області від 25 листопада 2016 року № 60 розмір заробітної плати ОСОБА_1, складав 25 768,60 грн.

7. 18 грудня 2015 року позивач одночасно звернулась до голови Апеляційного суду Одеської області та голови Державної судової адміністрації України із заявами про здійснення нарахування та виплати вихідної допомоги в розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку з виходом у відставку.

8. Апеляційний суд Одеської області листом від 22 грудня 2015 року № 30172/15 повідомив позивача, що на дату звернення підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні, оскільки в Законі України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» виплата вихідної допомоги судді у разі виходу у відставку не передбачена.

9. Державна судова адміністрація України листом від 15 січня 2016 року № 11-223/16 надала відповідь позивачу, в якій зазначила, що відповідно до частини першої статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, однак оскільки додаткові пільги суддям відсутні, а стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена відповідно до положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», тому правові підстави для нарахування та виплати будь-яких додаткових виплат суддям при звільненні, на підставі Постанов Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 636-VIII та від 12 листопада 2015 року № 788-VIII відсутні.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги задовольнив частково, внаслідок чого, визнав: протиправною відмову Апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2015 року у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги; протиправною відмову Державної судової адміністрації України від 15 січня 2016 року у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги; зобов'язав Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Одеської області 257 686 (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн., для виплати вихідної допомоги позивачу; стягнув з Апеляційного суду Одеської області (код ЄДРПОУ 02892913) на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 257 686 (двісті п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

11. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення у позивача права на відставку, у зв'язку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді, стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була чинною і передбачала право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат.

12. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року постанова суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог.

13. Свої рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (12 листопада 2015 року), стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не була чинною, тому підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат були відсутні.

IV. Касаційне оскарження

14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

15. Касаційну скаргу мотивує тим, що зміни, внесені до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», не можуть обмежувати її правомірні очікування та законне право отримати вихідну допомогу у зв'язку з відставкою. Тому, вважає, що у відповідачів не було правових підстав на здійснення нарахування посадових окладів в інших розмірах.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Згідно з частинами першою, третьою статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

18. Відповідно до частини другої, шостої статті 111 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року, далі - Закон № 2453-VI ) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

19. З 1 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі Закон № 1166-VI) (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону № 2453-VI виключено статтю 136 («Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою»), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

20. З 28 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом № 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

21. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

24. На дату прийняття постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року, за якою позивача звільнили у відставку, Закон № 2453-VI не передбачав виплати вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою.

25. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

26. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон №2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.

27. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

28. За встановлених в цій справі обставин та з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону № 1166-VI, законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, у зв'язку з його відставкою, у відповідача не було. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.

29. Тому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

30. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

32. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

34. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки суду та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2017 року у справі № 815/1013/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець