Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №813/2073/17

провадження №К/9901/21923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про стягнення недоотриманого грошового забезпечення,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017року, прийняту у складі головуючого судді Сакалоша В.М., суддів: Гулік А.Г., Грень Н.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Улицького В.З., суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.,

І. Суть спору

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, в якому з урахування уточнених позовних вимог, просив:

1.1. стягнути на користь позивача з Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України:

а) недоотримане грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ із 08.03.2008 року по 23.09.2008 року в сумі 33 359,88 грн.;

б) не отримане грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ із 24.09.2008 року по 30.09.2009 року в сумі 1 976,52 грн.;

в) 420,60 грн., утриманого військового збору із грошового забезпечення, нарахованого за період проходження служби в органах внутрішніх справ із 01.10.2008 року по 29.05.2009 року;

1.2. стягнути із Міністерства внутрішніх справ України та Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України на користь ОСОБА_1, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 63 428,84 грн., нарахованої із не отриманого грошового забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ із 08.03.2008 року по 23.09.2008 року та не отриманого грошового забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ із 24.09.2008 року по 30.09.2009 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що фактичне звільнення його з органів внутрішніх справ відбулося на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 травня 2009 року за № 1153 о/с за п.65 «а» (за віком). Вважає, що відповідачі не врахували приписів пункту 5 Наказу МВС України від 31.12.2007 року №499 та сплатили грошове забезпечення за період з 08 березня 2008 року по 23 вересня 2008 року в меншому розмірі та не нараховували та не виплачували грошове забезпечення за період з 24 вересня 2008 року по 30 вересня 2009 року.

2.1. Крім того, позивач вважає, що відповідач виплачуючи йому грошове забезпечення в сумі 28040,03 грн, неправомірно утримав військовий збір в сумі 420,60 грн., оскільки нарахування грошового забезпечення проводилась за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року, а сплата військового збору стала обов'язковою з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України», тобто з 03.08.20014 року.

2.2. Також позивач зазначив, що у зв'язку із суттєвою затримкою у виплаті грошового забезпечення, йому належить виплата компенсації відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті (далі - Управління МВС України на залізничному транспорті) від 27.08.2005 року № 1 о/с позивач з 18.06.2005 року був призначений на посаду начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.

4. Згідно з наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 29.10.2007 року № 172 о/с позивача було звільнено з посади та зараховано у розпорядження Управління МВС України на залізничному транспорті.

5. Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.03.2008 року № 442 о/с позивача, який перебував в розпорядженні УМВС на залізничному транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС на транспорті, звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

6. Наказом Управління МВС на залізничному транспорті від 13.03.2008 року № 31 о/с позивача, який перебував в розпорядженні УМВС на залізничному транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС на транспорті, звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 07 березня 2008 року.

7. В подальшому, наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с було внесено зміни до наказу МВС від 07.03.2008 року № 442 о/с та пункт про звільнення позивача було викладено в наступній редакції: "полковника міліції ОСОБА_1 (Н 586218), начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС на транспорті".

8. Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся з позовом до Яворівського районного суду Львівської області.

9. Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, внаслідок чого:

- скасовано наказ МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

- поновлено позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.

- стягнуто з МВС України в користь позивача 39711 грн., 36 коп., заробітку за час вимушеного прогулу.

10. Постанова суду, в частині поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті та стягнення грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць, була допущена до негайного виконання.

11. На виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008, в частині, яка підлягала негайному виконанню, МВС України було прийнято наказ від 23.12.2008 року № 1957 о/с "По особовому складу", яким скасовано пункт наказу МВС України від 07.03.2008 року № 442 о/с зі змінами, внесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872 о/с, в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1, (Н-586218) з органів внутрішніх справ України та поновлено полковника міліції ОСОБА_1, на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.

12. На підставі рапорту позивача від 07.04.2009 року та подання Управління МВС України на залізничному транспорті, МВС України було винесено наказ від 29.05.2009 року за № 1153 о/с, яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.

13. Постанова Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 була оскаржена Міністерством внутрішніх справи України до Львівського апеляційного адміністративного суду.

14. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суд від 16.02.2010 року у справі №73638/09/9104 задоволено апеляційну скаргу МВС України та скасовано постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008. У задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

15. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у справі №2а-6239/09/1370 зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті нарахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

16. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року у справі № 813/1484/16 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, при цьому, встановлено правильність нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року сумі 27619,43 грн., з утриманням 1,5 % військового збору. Позивачем судове рішення не оскаржувалося.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішеннями судів встановлені обставини, які не підлягають доказуванню при розгляді даної справи. Так, моментом припинення служби позивачем в органах внутрішніх справ є 07.03.2008 року, що визначено постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі № 73638/09/9104. Тому, період з 08.03.2008 року по 30.09.2008 року, вважався періодом вимушеного прогулу, згідно постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а 299/2008, і за цей період, за рішенням суду було стягнуто з відповідача в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 39 711, 36 грн. Оскільки, постанова Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а 299/2008 була скасована постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі № 73638/09/9104, тому жодних підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за період з 07.03.2008 року по 30.09.2008 року на даний час немає.

19. Крім того, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що грошове забезпечення виплачене позивачу за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року було предметом розгляду в судах, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача не отриманого грошового забезпечення за період з 24.09.2008 року по 29.05.2009 року та 420,60 грн., утриманого військового збору із грошового забезпечення, нарахованого за період з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року.

IV. Касаційне оскарження

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд, оскільки висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, судами не досліджені всі наявні докази, які були надані позивачем.

21. Касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінки тому, що позивача фактично не виключено зі списків по особовому складу органів внутрішніх справ України до теперішнього часу, тому відповідно до приписів пункту 1.18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 року йому повинно бути нараховано та виплачено грошове забезпечення в повному обсязі не лише за період, який є предметом даного спору, а й до дня виключення із списків особового складу органів внутрішніх справ включно.

22. Також зазначає, що судами попередніх інстанції не надано правової оцінки діям відповідачам щодо прийняття наказів на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі 2-а/299/2008. Вважає, накази протиправними, оскільки судом апеляційної інстанції не було здійснено поворот виконання рішення, тому відповідачі не мали повноважень щодо скасування раніше виданих наказів про поновлення позивача на посаді.

23. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду що, моментом припинення його служби в органах внутрішніх справ є 07 березня 2008 року.

24. Позивач вважає, що в мотивувальній частині судових рішень у справі: 2а-6239/09/1270, 813/1484/16 зазначено, що в період з 27.07.2005 року та по 29.05.2009 року (день звільнення позивача у відставку, згідно з наказом МВС України від 29.05.2009 року № 1153 о/о) ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ в Україні. Позивач вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції не надали правової оцінки цим рішенням і необгрунтовно дійшли висновку, що позивач припинив службу в органах внутрішніх справ з 07 березня 2008 року. Позивач заважує, що жодним судовим рішення не скасовані накази про його поновлення та звільнення за віком у 2009 році.

25. Вважає, що предмет даного спору є інші спірні правовідносини, які регулюються іншими нормативно-правовими актами, і вони не були предметом розгляду в інших справах, за його позовними вимогами до Управління МВС України на залізничному транспорті та МВС України.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

26. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

27. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

28. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Частиною першою статті 72 Кас України (в редакція, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

VI. Позиція Верховного Суду

31. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

32. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

33. Верховний суд зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку, що з моменту звільнення позивача з органів внутрішніх справ, 07 березня 2008 року, період з 07.03.2008 року по 30.09.2008 року є періодом вимушеного прогулу,

При цьому, за рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі №73638/09/9104, звільнення позивача з 07 березня 2008 року було визнано законним.

Тому, враховуючи, що позивач у період з 07.03.2008 року по 30.09.2008 року не перебував у трудових відносинах з відповідачами, і позивачем ці обставини не спростовуються, тому суді дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для нарахування йому грошового забезпечення за цей період.

34. Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, що стосуються періоду з 01 жовтня 2008 року по 29 травня 2009 року, оскільки цей період був предметом судового розгляду у справі № 2а-6239/09/1372, за позовом позивача до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті. За рішенням суду було зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року.

34.1. Крім того, в подальшому у справі № 813/1484/16 за позовом позивача до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про стягнення грошового забезпечення та виплату компенсації втрати частини доході, судом встановлено правомірність розміру грошового забезпечення, яке було сплачено відповідачем на користь позивача за вищенаведеним рішенням суду у справі № 2а-6239/09/1372. При цьому, судом зазначався розмір грошового забезпечення з урахування утримання з нього 1,5% військового збору. Рішення суду позивачем не оскаржувалося, тобто позивач погодився з висновком суду щодо розміру сплаченого йому грошового забезпечення і утриманих із нього сум.

35. Крім того, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо періоду з 29.05.2009 року по 30.09.2009 року, оскільки позивач не перебував у цей період у трудових відносинах з відповідачами, а позовні вимоги не містять мотивів для нарахування позивачу грошового забезпечення у цей період.

36. Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

37. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VI. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про стягнення недоотриманого грошового забезпечення залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 813/2073/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець