Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.04.2018 року у справі №809/911/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №809/911/17

адміністративне провадження №К/9901/47725/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 (головуючий суддя - Могила А.Б.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Багрій В.М., Старунський Д.М.)

у справі № 809/911/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), в якому просило: визнати неправомірними дії ГУ ДФС в Івано-Франківській області при проведенні камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.04.2017 № 9070859078) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 № 0001851200.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки вийшов за межі своїх повноважень та вчинив дії, які можливі тільки при проведенні документальної перевірки суб'єкта господарювання. Також позивач посилається на правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за результатами здійснення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейлінн» (далі - ТОВ «Брейлінн»), натомість висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції вважає безпідставним.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 01.08.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач послався на доводи, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017; далі - КАС України) судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені положення статті 159 КАС України кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017).

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 06.06.2017 відповідачем на підставі акта камеральної перевірки № 3049/09-19-12/39951661 від 16.05.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001851200, яким позивачу за порушення вимог підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в частині безпідставного включення до податкового кредиту за березень 2017 року суми податку на додану вартість у розмірі 27 048 грн. збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 810 грн.

При проведенні камеральної перевірки контролюючим органом встановлено відсутність факту реального отримання Товариством послуг від ТОВ «Брейлінн». Нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Брейлінн» відповідач обґрунтовує наступним: понесені позивачем витрати на придбання послуг не підтверджені первинними документами, а самі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача; акт надання послуг має типовий зміст без конкретизації наданих послуг, не містить інформації щодо осіб, які надавали послуги та консультації.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу лише дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання процедурних вимог ПК України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

У силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично є юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків з огляду на господарські відносини з контрагентом-постачальником, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом у разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно вдалися до аналізу обставин щодо реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Брейлінн», покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у рамках даного судового провадження, оскільки межі судового контролю в даній справі передбачають дослідження правомірності донарахування платнику податків податкових зобов`язань за результатами камеральної перевірки.

Аналогічна правова позиція вже була викладена Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі № 826/5165/17 (К/9901/34999/18), від 13.06.2018 у справі №826/623/13-а (К/9901/453/18).

Згідно з частиною першою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на те, що у справі немає необхідності встановлювати обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття рішення про часткове задоволення позову Товариства.

Задовольняючи позов частково, Суд зазначає, що визнання протиправними дій ГУ ДФС в Івано-Франківській області при проведенні камеральної перевірки за тієї обставини, що така перевірка вже проведена, не відновить порушених прав позивача, так як його права порушують лише наслідки проведення перевірки у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 № 0001851200, тому належним способом захисту порушених прав Товариства у даній справі є визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 242, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТІМ ЮА» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 06.06.2017 № 0001851200.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова