Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №161/1402/17

провадження №К/9901/22315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Шарапи В.М.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 161/1402/18

за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку капрала поліції Щокіна Валентина Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Богаченка С.І., суддів: Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

І. Суть спору:

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Поліцейського роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Луцьку капрала поліції Щокіна Валентина Олеговича у якому просив:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 029657 від 18 січня 2017 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 та частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18 січня 2017 року рухався по вул. Кравчука в м. Луцьку, при зміні напрямку руху ввімкнув світловий покажчик повороту. Через за 400-500 м його зупинив працівник поліції. Після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції він пред'явив посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, як того вимагає стаття 16 Закону України «Про дорожній рух», страховий поліс не пред'явив, оскільки через хвилювання не зміг його знайти. Також вказує, що йому не було повідомлено причину зупинки його автомобіля. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 та частиною другою статті 122 КУпАП.

2.1. Вважає, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності відповідно до частини другої статті 122, частини першої статті 126 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень, оскільки вказаних правопорушень він не вчиняв. Крім того, поліцейським не було надано жодного доказу про порушення ним ПДР України.

3. Відповідач позов не визнав. Вважає, що ним було прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП. Позивачу були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 6 березня 2017 року, позов задовольнив.

4.1. Скасував постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 029657 від 18 січня 2017 року поліцейського роти № 2 батальйону УПП у м. Луцьку капрала поліції Щокіна Валентина Олеговича, складену відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 122, частиною першою статті 126 КУпАП.

5. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку що позивач правила дорожнього руху не порушував, відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для вирішення справи, чим порушено права, свободи та законні інтереси позивача, відповідачем не спростовані доводи позивача та не надано відповідних документів та матеріалів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП.

6. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2017 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року скасував та ухвалив нову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

6.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щодо доведеності вини позивача та правомірності оскаржуваної постанови, а тому підстави для її скасування відсутні.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

8. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови Інспектора з підстав не доведеності вчинення ним адміністративного правопорушення, та наполягав на тому, що він правила дорожнього руху не порушував.

9. У скарзі позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 березня 2017 року.

10. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подавав.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

11. 18 січня 2017 року поліцейським роти № 2 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП капралом поліції Щокіним В.О. було винесено відносно ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 029657 за частиною першою статті 126, частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

12. З вказаної постанови слідує, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Peugeot Partner номерний знак НОМЕР_1 по вул. Кравчука, 36 в м. Луцьку не мав при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів чим порушив п. 2.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) та не ввімкнув покажчик повороту при зміні напряму руху чим порушив п. 9.2 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126, частиною другою статті 122 КУпАП.

13. Судами також встановлено, що Щокін Валентин Олегович є уповноваженим працівником підрозділу патрульної служби Національної поліції, проходить службу в роті № 2 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП, має спеціальне звання, а отже, у відповідності до статті 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення.

13.1. Тому за порушення Правил дорожнього руху поліцейським роти № 2 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП капралом поліції Щокіним В.О. відносно гр.ОСОБА_1 винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

14. Надаючи оцінку правомірності дій відповідача колегія суддів апеляційного суду дослідила в якості доказів відеозапис з персонального мобільного нагрудного відео реєстратора поліцейського.

15. І як наслідок судом апеляційної інстанції встановлено, що у інспектора поліції були наявні достатні підстави для зупинення транспортного засобу, на якому рухався позивач, що в свою чергу зумовило виникнення в нього права на реалізацію повноважень вимагати в нього пред'явлення полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

16. Крім того, на відеозаписі розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зафіксовано, що позивач визнав факт відсутності в нього полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не заперечив невиконання ним обов'язку подання сигналу світловими покажчиками повороту при зміні напрямку руху.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

19. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

20. Згідно з п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

21. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

22. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

23. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

24. Згідно з пп. «б» п. 9.2 Правил дорожнього руху України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

25. Частина друга статті 122 КУпАП передбачає, що порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

26. п. 2.1 (ґ) ПДР України та статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки, зокрема, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

27. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

28. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

29. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

30. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

31. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

32. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

33. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

34. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

35. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

36. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

37. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

38. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

39. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

VI. Позиція Верховного Суду

41. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

42. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення зазначеного правопорушення, спростовуються матеріалами справи та наданим відеозаписом який міститься на диску доданому до справи.

43. Так суд апеляційної інстанції встановив, що позивач не ввімкнув покажчик повороту при зміні напрямку руху, у зв'язку з чим працівник поліції зупинив транспортний засіб під його керуванням та здійснив перевірку документів, в тому числі і поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

44. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

45. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду прийняту 11 травня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

В.М. Шарапа