Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №308/6953/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №308/6953/17

адміністративне провадження №К/9901/3222/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 серпня 2017 року (головуючий суддя Шепетко І.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі №308/6953/17 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі по тексту - відповідач, пенсійний орган), в якому просив:

1. Визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88 % від отримуваного суддівської винагороди та скасувати розпорядження №817469 від 16.01.2017 Ужгородського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 відсотків як незаконне.

2. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати позивачу у стаж роботи судді, який дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці календарний період проходження строкової військової служби - 2 роки 8 днів, визначивши суддівський стаж - 26 років 1 місяць 17 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді арбітра Арбітражного суду Закарпатської області, судді (арбітражного) господарського суду Закарпатської області - 24 роки 1 місяць 9 днів.

3. Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 07.10.2016 року в розмірі 90 % від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що період проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах України 2 роки 0 місяців 8 днів має бути зараховано до стажу роботи на посаді судді, що у свої сукупності становить більше 25 років та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% суддівської винагороди.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 25 серпня 1992 року позивач був призначений арбітром Арбітражного суду Закарпатської області (станом на сьогодні Господарський суд Закарпатської області).

22.09.2016 року Верховною Радою України було прийнято постанову №1600-VIII «Про звільнення суддів», якою відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Розпорядженням №1352 від 20.10.2016 Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 23 490 грн., що становить 90% розміру суддівської винагороди на час звільнення у відставку 26 100 грн.

У грудні 2016 року позивач подав заяву про перерахунок щомісячного грошового утримання у зв'язку із зміною суддівської винагороди, яка з грудня 2016 року становить 28800 грн.

Здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідач розпорядженням №817469 від 16.01.2017 року зменшив позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі до 88 % розміру суддівської винагороди, відокремивши з відповідного стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби.

Суди визнали такі дії відповідача неправомірними, посилаючись на п.11 розділу XIII «;Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, п.25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» та рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №4-рп/2016.

Суди дійшли висновку, що у відповідності до вищезазначених норм, календарний період строкової військової служби у Збройних Силах України має бути зарахований до стажу роботи позивача на посаді судді, і, як наслідок, маючи стаж роботи на посаді судді 26 років 1 місяць 18 днів, ОСОБА_1 має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати судді.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» не стосується визначення стажу роботи судді, що дає право на відставку, а стосується визначення оплати праці та щомісячного грошового утримання судді.

Абзац 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» слід системно тлумачити у взаємозв'язку з положенням абзацу 1 цього ж пункту, з яких вбачається, що цей стаж стосується виплати грошового утримання судді. Натомість питання суддівського стажу, що дає право на відставку, регламентувалось виключно Законом України «Про статус суддів» на підставі положень статті 4 цього Закону, у якій визначено, що статус судді визначається цим Законом і не може визначатись підзаконними нормативними актами.

З цих підстав, пенсійний орган вважає, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання має бути врахований виключно стаж роботи позивача на посаді судді, у зв'язку з чим дії пенсійного органу є правомірними.

Також скаржник наголошує, що відносно вимог про зобов'язання відповідача із зазначенням конкретного відсотку середнього заробітку, то відносно таких вимог пенсійний орган ніяких протиправних дій чи бездіяльності не допускав та жодного рішення не приймав. Тобто, позивачем, фактично, заявлено і судом задоволено вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії на майбутнє. Задоволення таких позовних вимог може призвести до втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо вчинення дій з перерахунку пенсії.

29 січня 2018 року Верховному Суду надійшли заперечення позивача на касаційну скарги, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суди вірно зазначили, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ N 584/95), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Таким чином, суди вірно зазначили, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції діючій на час вирішення спору судами, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На користь викладеного свідчить також і Закон України №1798-VIII від 21 грудня 2016 року «Про Вищу раду правосуддя», яким були внесені зміни в Закон України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту : «Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)».

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли вірного висновку, що стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується календарний період проходження строкової військової служби, в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру та проведення відповідних виплат, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №308/6953/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду