Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №806/1339/15

адміністративне провадження №К/9901/27277/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (суддя - С.В. Черноліхов) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 (колегія у складі суддів: А.Ю. Бучик, Є.В. Одемчук, С.М. Шевчук) у справі № 806/1339/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський м`ясокомбінат» (далі - Товариство) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - ОДПІ) № 0000152202 від 30.03.2015 про збільшення грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 212568,00 грн. за основним платежем і на 106284, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вказаного рішення стали посилання в акті перевірки на відсутність та дефектність первинних документів, що підтверджують транспортування Товариством від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стронг Маркет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім "Стар», ПБП «Фенікс-Плюс» придбаних товарів і надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Компані Д» транспортно-експедиційних послуг як на доведення безтоварності укладених з ними договорів. З такими висновками Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області позивач не погоджується, оскільки безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту є податкові накладні, оформлені відповідно до приписів статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), які позивач отримав від вказаних контрагентів. Крім того, відсутність та/або дефектність транспортної документації не може ставити під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 0000152202 від 30.03.2015.

Рішення судів мотивовані тим, що матеріалами справи спростовано доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами, а відтак наявні в матеріалах справи документи можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. В більшості повторює висновки акту перевірки, які також знаходять своє відображення в запереченнях до позову та апеляційній скарзі, а тому не підлягають додаткового зазначення, зміст яких буде викладений. При цьому вказується, що суди розглядаючи дану справу, не здійснили належної оцінки відсутності належно оформлених документів, які можуть підтвердити факт транспортування придбаних позивачем у його контрагентів товарно матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), що доводить факт удаваності правовідносин позивача з його контрагентами.

В письмових запереченнях на дану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено вимогу про залишення її без задоволення, а оскаржуваних нею рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведеної працівниками ОДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стронг Маркет» за червень-липень 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Стар» за жовтень 2014 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Компані Д» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецц-Груп» за листопад 2014 року, з ПБП «Фенікс-Плюс» за грудень 2014 року виявлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 212568, 00 грн., в тому числі: в частині взаємовідносин з ТОВ «Стронг Маркет» за червень 2014 року - 29250, 00 грн., липень 2014 року - 59167, 00 грн., з ТОВ «Український торговий дім «Стар» за жовтень 2014 року - 36194, 00 грн., з ТОВ «Профіт Компані Д» за листопад 2014 року - 5786, 00 грн., з ПБП «Фенікс-Плюс» за грудень 2014 року - 82171, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1180/2201/32122069 від 06.03.2015.

Не погоджуючись з висновками перевірки, Товариство подавало на нього заперечення, які залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом 30.03.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152202 про збільшення Товариству грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 212568, 00 грн. за основним платежем і на 106284, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За висновками перевіряючих позивач протиправно занизив податок на додану вартість по господарським операціям із названими суб`єктами господарювання, з огляду на не оформлення належних товарно-транспортних документів, які підтверджують поставку придбаної продукції, та документів, які можуть підтвердити джерело походження великої рогатої худоби, придбаної в одного із таких контрагентів.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, який визначив їх незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Так, розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанції висловлюючись на аналізі положень статей 138, 139, 187, 198 та 200 Податкового кодексу України дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що акти індивідуальної дії, які є предметом даного судового розгляду прийняті протиправно, виходячи із встановлених обставин справи.

При цьому, здійснюючи посилання на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суди зауважили про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Верховний Суд відзначає, що судами було досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

При цьому, правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях і на оцінці вторинних, дотичних документів бухгалтерського обліку, які супроводжували угоди, які були укладені між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, такі зауваження ОДПІ, суди попередніх інстанцій оцінили у повному обсязі, та відхилили їх шляхом оцінки долучених під час судового розгляду товарно-транспортних накладних, податкових/видаткових накладних та ветеринарних свідоцтв та інше. Будь-яких зауважень, щодо таких доказів чи порядку дослідження їх судами попередніх інстанцій відповідач в касаційній скарзі не зазначає.

При цьому відповідач своїми доводами касаційної скарги просить здійснити про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірних взаємовідносин, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так судами досліджено зміст, та дійсність настання наслідків по укладених між позивачем та його контрагентами ряду договорів, зокрема: ТОВ «Стронг Маркет» (№ 2611 від 22.11.2012 договір поставки кишкової сировини); ТОВ «Український торговий дім «Кейсинг»» (№ 78 від 21.06.2012 договір поставки кишкової сировини); ТОВ «Профіт Компані Д» (№ ТР-4 від 01.07.2014 договір надання послуг з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських та міжміських сполученнях за встановлену плату); Приватним багатопрофільним підприємством «Фенікс-Плюс» (№ 23/201 від 23.12.2014 про передачу великої рогатої худоби, свиней, коней)

Так, суди попередніх інстанцій дослідили наявність сформованих по вказаним договірних відносинам з вказаними контрагентами похідних документів (податкових та видаткових накладних; платіжних доручень; ветеринарних свідоцтв; товарно-транспортні накладні, та інше).

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідач не ставить під сумнів наведені висновки судів попередніх інстанцій. При цьому доводить Суду касаційної інстанції, що дефектність відповідних правовідносин, а відтак їх нереальність та удаваність підтверджуються, в тому числі, відсутністю належно оформлених товарно транспортних накладних (далі - ТТН), на підставі яких позивач міг отримувати від вказаних контрагентів придбані ТМЦ.

Надаючи оцінку вказаному доводу, Верховний Суд, враховуючи вже напрацьовану позицію з даного питання (постанова від 16.05.2018, справа №813/552/15, провадження №К/9901/25877/18), вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

У разі здійснення транспортування товарів залізничними шляхами загального призначення в обов`язковому порядку оформлюється залізнична накладна (пункт 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644). Підсумовуючи неведене, та враховуючи те, що суди попередніх інстанцій встановили наявність правових підстав для формування Товариством податкового обліку за рахунок реальних господарських операцій здійснених між ним та його контрагентами, що підтверджені належно оформленими первинними та бухгалтерськими документами, правомірність складення яких не ставиться під сумнів Податковим органом ні під час проведення перевірки позивача, ні під час розгляду даної справи в судах, часткова відсутність та/або не належно оформлені ТТН щодо поставки товару не можуть бути єдиною підставою для твердження про нереальність чи удаваність таких господарських операцій, частина яких взагалі не стосувалась поставки ТМЦ.

Разом з тим, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку долучених позивачем до матеріалів справи ТТН, які були складені за наслідками господарських правовідносин з ТОВ «Профіт Компані Д». Перевіривши відповідні висновки судів в цій частині, та ознайомившись із такими ТТН, у Верховного Суду не має правових підстав вважати, що вони не можуть не підтвердити факт реальності правовідносин по транспортуванню товару, що мав місце між Товариством та ТОВ «Профіт Компані Д», як-то намагається довести відповідач.

Не залишено поза увагою судами попередніх інстанції доводи ОДПІ щодо джерела походження товару (великої рогатої худоби, свиней, коней) придбаного в Приватного багатопрофільного підприємства «Фенікс-Плюс». Під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій було досліджено ветеринарне свідоцтво Л-16 №238525 та звіт про походження товару, з яких можливо прослідкувати джерело походження придбаного позивачем товару (великої рогатої худоби, свиней, коней). Заперечення щодо чого також відсутні в касаційній скарзі відповідача.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач не допустив порушень вимог ПК України, що свідчить про протиправність прийняття спірної у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду