Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.11.2018 року у справі №820/5040/16
Ухвала КАС ВП від 29.05.2019 року у справі №820/5040/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №820/5040/16

адміністративне провадження №К/9901/22606/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчук К.В.

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представників відповідача - Антонової А.М., Тараненка Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Полях Н.А.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року (головуючий суддя - Старостін В.В., судді - Яковенко М.М., Бегунц А.О.)

у справі № 820/5040/16

за позовом ОСОБА_3

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. У вересні 2016 року ОСОБА_3 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 08.09.2016 року № 120 про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення - звільнення 08.09.2016 року з посади державного службовця за вчинення дисциплінарного проступку;

1.2. поновити ОСОБА_3 на посаді державного службовця - головного спеціаліста Відділу правового забезпечення регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з 08.09.2016 року;

1.3. стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.09.2016 року по дату поновлення на посаді;

1.4. присудити до негайного стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області суми за період часу вимушеного прогулу з 09.09.2016 року по 10.10.2016 року, а також зобов'язати здійснити повний розрахунок за решту часу вимушеного прогулу по день поновлення ОСОБА_3 на посаді за відповідним наказом з особового складу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що в діях позивача вбачається проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а саме позивачем створена ситуація, під час якої його керівництво, суддя Господарського суду Харківської області та учасники процесу були впевнені у нетверезому стані позивача з огляду на неможливість повноцінного виконання ним своїх обов'язків, що, в свою чергу, поставило під сумнів авторитет державної служби. Таким чином, посилання відповідача у оскаржуваному наказі на п.1 ч.2 ст.65 - порушення Присяги державного службовця, а не на п.13 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» - поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, з огляду на встановлені судами обставини, є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

4. В квітні 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

5. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги висновки Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях (далі - Управління), згідно з якими відповідачу було подано вимогу про скасування оскаржуваного наказу про звільнення, позаяк останній був винесений з порушенням процедури та підстав звільнення, передбачених Законом України «Про державну службу». Так, зокрема, відповідно до висновків Управління, позивача не було ознайомлено з початком та перебігом дисциплінарного провадження, не отримано попередньо згоду виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є позивач. Також Управлінням вказано, що відповідачем не розкрито положення оскаржуваного наказу щодо недотримання позивачем норм етичної поведінки та допущення вчинків, які призвели до відсутності гідної поведінки, неповаги до державних символів. Також скаржником зазначено, що надані відповідачем судам акти про виявлення факту алкогольного сп'яніння та про відмову від проставлення підпису на документах та здійснення інших заходів, пов'язаних із звільненням, складено та видано зацікавленими посадовими особами відповідача з ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України - службового підроблення, а тому, не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази. Крім того, позивач вказує, що звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками. Проте, відповідачем не було розкрито змісту пред'явлених позивачу звинувачень за оскаржуваним наказом, і відтак, підстав для його звільнення не було.

6. В червні 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, в якому відповідач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

8. Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

9. 16.08.2004 року за результатами проведення конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця позивача було прийнято на роботу до регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, де він працював на посаді головного спеціаліста Відділу правового забезпечення.

10. 08.09.2016 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі - Комісія), за фактом перебування 07.09.2016 року головного спеціаліста відділу правового забезпечення ОСОБА_3 на службі у стані алкогольного сп'яніння, проведено дисциплінарне провадження.

11. У ході дисциплінарного провадження Комісія на підставі наявних документів, свідчень свідків, викладених у відповідному акті, листів сторонніх організацій та письмових пояснень ОСОБА_3 дійшла висновку про те, що - 07.09.2016 року головний спеціаліст відділу правового забезпечення ОСОБА_3 прибув на службу з ознаками алкогольного сп'яніння з початку робочого дня; - незважаючи на пропозицію пройти медичне освідчення з цього питання у наркоцентрі, проігнорував його і направився до господарського суду Харківської області, де у зв'язку з його станом здійснив дії, що суперечать гідній поведінці державного службовця та які призвели до дискредитації та зменшення авторитету державної служби як перед іншими органами влади, так і перед громадськими організаціями, порушення ОСОБА_3 обов'язків державного службовця; - самовільно покинувши у перерві судове засідання він направився до лікарні, де спробував отримати (відкрити) листок тимчасової непрацездатності.

12. Після відмови у видачі останнього, 08.09.2016 року приступив до роботи. Причини перебування ОСОБА_3 у стані з ознаками алкогольного сп'яніння, а також дій, що суперечать гідній поведінці державного службовця та призвели до дискредитації та зменшення авторитету державної служби як перед іншими органами влади, так і перед громадськими організаціями не відомі. У своїх поясненнях ОСОБА_3 не наводить причин перебування у стані алкогольного сп'яніння, а також дій, що суперечать гідній поведінці державного службовця та призвели до дискредитації та зменшення авторитету державної служби як перед іншими органами влади, так і перед громадськими організаціями, порушень з його боку обов'язків державного службовця.

13. Окремо Комісією були досліджені обставини, що пом'якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність відповідно до ст. 67 Закону, в результаті чого встановлено такі обтяжуючі обставини як сам факт алкогольного сп'яніння, а також факт наявності у ОСОБА_3 діючого дисциплінарного стягнення - догани, накладеного наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 108 від 16.08.2016 року за неналежне виконання посадових обов'язків.

14. У висновку Комісії зазначено, що під час подій 07.09.2016 року ОСОБА_3 своїми діями порушив такі обов'язки державного службовця як: - недотримання Закону в частині етичної поведінки, - допустив вчинки, які призвели до відсутності гідної поведінки, - неповагу до державних символів України під час перебування у господарському суді з ознаками алкогольного сп'яніння, - не забезпечив ефективного виконання завдань і функцій державних органів під час судового засідання, - не сумлінно і не професійно виконував свої посадові обов'язки, - не виконав доручення безпосереднього керівника під час заборони відвідувати судове засідання.

15. Комісія дійшла висновку, що поява ОСОБА_3 на службі в стані можливого алкогольного сп'яніння призвела до дій, що суперечать гідній поведінці державного службовця та призвели до дискредитації та зменшення авторитету державної служби як перед іншими органами влади, так і перед громадськими організаціями. Несумлінне виконання своїх обов'язків є порушенням Присяги державного службовця, а відтак - дисциплінарним правопорушенням відповідно до вищезазначеного Закону, відповідальність за яке як винятковий захід дисциплінарного стягнення відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 66 Закону передбачає звільнення з посади державної служби за п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

16. На підставі викладеного вище, Комісія дійшла згоди про можливість рекомендувати начальнику регіонального відділення притягнути ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за передбачене п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону дисциплінарне правопорушення - порушення ОСОБА_3 07.09.2016 року Присяги державного службовця, відповідальність за яке передбачена п. 4 ч. 1 та ч. 5 ст. 66 Закону, у вигляді звільнення з посади державної служби відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

17. Наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 120 від 08.09.2016 року головний спеціаліст відділу правового забезпечення ОСОБА_3 08.09.2016 року звільнений з посади на підставі рекомендації дисциплінарної комісії.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

18. Стаття 17 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) в редакції на час складання позивачем присяги державного службовця: Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

19. Частина 1 статті 36 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII): Особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки".

20. Пункт 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII: Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

21. Частина 6 статті 74 Закону № 889-VIII: Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

22. Частина 1 статті 76 Закону № 889-VIII: Державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

23. Частина 5 статті 66 Закону № 889-VIII: &?о;…&?г; Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону &lв;…&?н;.

24. Пункт 1 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII: Дисциплінарними проступками є: порушення Присяги державного службовця.

25. Частина 1 статті 65 Закону № 889-VIII: Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

26. Частина 1 статті 43 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України): Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

27. Частина 2 статті 252 КЗпП України: Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

28. Частина 3 статті 252 КЗпП України:Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

29. Частина 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017): Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

31. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

33. Аналізуючи текст Присяги державного службовця, складений позивачем, Суд зауважує, що скаржник, вступаючи на державну службу, свідомо взяв на себе відповідальність за забезпечення ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання посадових обов'язків. Крім того, поведінка державного службовця має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина. Державний службовець повинен дбати про позитивний імідж та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

34. Тобто, недобросовісне виконання своїх посадових обов'язків у поєднанні із зневажливим, недбалим ставлення до них зокрема та до завдань, що стоять перед державною службою загалом, є одним із проявів порушення даної присяги.

35. Правову позицію щодо даного питання неодноразово висловлював Верховний Суд України - постанови від 21 травня 2013 року (справа №21-403а12), від 4 червня 2013 року (справа №21-167а13) та від 9 липня 2013 року (справа №21-217а13).

36. Так, згідно вказаної правової практики, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

37. Звільнення ж за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець вчинив дисциплінарний проступок проти інтересів державної служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу.

38. Дану санкцію за вчинення вказаного дисциплінарного проступку слід розглядати як винятковий та виключний захід, який має застосовуватися лише в тих випадках, коли характер вчиненого проступку, з врахуванням усіх факторів, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також інші обставини справи свідчать про неможливість та/або недоцільність продовження перебування такої особи на вказаній посаді.

39. З матеріалів справи та з досліджених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 прибув 07.09.2016 в судове засідання до Господарського суду Харківської області із підозрою щодо перебування його в нетверезому стані, що зауважено в ході проведення судового засідання та підтверджується листом даного суду від 08.09.2016 № 024067, в якому вказано про те, що позивачу було зроблено зауваження про наявність ознак алкогольного сп'яніння і оголошено перерву, а також було зазначено про неможливість складення судовим розпорядником відповідного протоколу через неявку позивача в судове засідання після оголошеної перерви.

40. Доводи позивача щодо помилковості уявлення про перебування його у стані алкогольного сп'яніння та спростування щодо даного стану - поганим самопочуттям та вимушеністю прийому знеболюючих препаратів не знайшли свого підтвердження в ході дослідження обставин справи судами попередніх інстанцій, з висновками яких і погоджується суд касаційної інстанції.

41. Таким чином, поведінка ОСОБА_3 давала підстави керівництву позивача, судді Господарського суду Харківської області та учасникам процесу бути впевненими у перебуванні позивача у нетверезому стані, що, тим самим призвело до зниження авторитету державного органу - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, інтереси якого, позивач покликаний був представляти у взаємовідносинах з іншими органами державної влади.

42. Тому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про співмірність характеру вчиненого позивачем дисциплінарного проступку із накладеним на нього відповідачем дисциплінарним стягненням.

43. Доводи скаржника про неправильність кваліфікації відповідачем проступку, як порушення Присяги, в той час як «поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння» є окремим дисциплінарним проступком, згідно Закону № 889-VIII не знаходять свого підтвердження, так як позивач з ознаками перебування у нетверезому стані не лише з`явився на робочому місці, а відбув у судове засідання в зазначеному стані, представляючи інтереси Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, що призвело до дискредитації та зниження авторитету останнього серед учасників судового процесу та головуючого по справі.

44. Доводи ОСОБА_3 щодо недотримання процедури дисциплінарного провадження в частині ознайомлення позивача з початком перебігу дисциплінарного провадження спростовуються наявними в матеріалах справи власноруч написаними скаржником поясненнями, що були відібрані в нього в рамках проведення даного провадження неодноразово.

45. Крім того, Суд зауважує, що гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого приписами частини 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII, державний службовець реалізує шляхом власного волевиявлення наміру ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. Наявність обґрунтованої відмови та вчинюваних перешкод дисциплінарної комісії у реалізації зазначеного права державного службовця дає змогу стверджувати про порушення гарантій, передбачених нормами даних статтей Закону.

46. Тому Суд погоджує доводи судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач, надаючи пояснення в письмовій формі, був обізнаний з початком перебігу дисциплінарного провадження стосовно нього - то посилання скаржника на порушення гарантій його прав, визначених частиною 6 статті 74, частини 1 статті 76 Закону № 889-VIII є необґрунтованим, оскільки докази волевиявлення позивача у реалізації даного права відсутні.

47. Доводи ОСОБА_3 щодо недостовірності та неналежності доказів, поданих відповідачем та досліджених судами попередніх інстанцій, в зв'язку з порушенням кримінального провадження за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення - «службове підроблення», не можуть бути прийнятними з огляду на наступне.

48. Факт порушення кримінального провадження за попередньою кваліфікацією правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України, як службове підроблення не може слугувати підставою для визнання доказів недостовірними та неналежними, оскільки зазначене може стверджуватися лише вироком суду у кримінальному провадження, що набрав законної сили (ч. 4 ст. 72 КАС України в редакції на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).

49. Доводи ОСОБА_3 щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Харківській та Сумській областях не можуть бути прийнятними і спростовуються дослідженням в судових засіданнях доказів та матеріалів справи щодо перевірки законності звільнення скаржника та дотримання законодавства України стосовно процедури та порядку застосування даного стягнення.

50. Стосовно доводів позивача щодо неможливості його звільнення без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, Суд зазначає наступне.

51. Приписами частини 1 статті 43 КЗпП України визначений вичерпний перелік підстав звільнення працівника, що передбачає обов'язкову попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є даний працівник. А саме:

- зміна в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

- виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

- систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

- прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;

- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

52. Суд приймає до уваги доводи скаржника щодо поширення дії норм законодавства про працю на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889-VIII та водночас зауважує наступне.

53. У наведеному вище переліку відсутня така підстава звільнення працівника як порушення Присяги державного службовця, яка, в свою чергу, передбачена нормами Закону № 889-VIII - спеціального закону, норми якого є пріоритетними для державних службовців по відношенню до загального законодавства, що не дає змогу стверджувати про поширення гарантій щодо надання попередньої згоди виборного первинного профспілкового органу при звільненні працівника - члена даної профспілки за вчинення даного дисциплінарного проступку.

54. Водночас, застереження щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення працівника, який є членом виборного профспілкового органу, міститься у статті 252 КЗпП України та не ставиться у залежність від підстав, причин та формулювання застосування стягнення.

55. Відтак, зважаючи на відсутність приналежності ОСОБА_3 до членів виборного профспілкового органу та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Присяги, що не охоплюється підставами, визначеними частиною першою статті 43 КЗпП України, суд вважає вірними дії відповідача щодо дотримання процедури та порядку звільнення позивача із займаної посади.

56. Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову повністю, дійшли висновку, який не може вважатися підставним, що голосування членів дисциплінарної комісії, які є уповноваженими представниками первинної профспілкової організації відповідача, за притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення за вчинення ним дисциплінарного проступку - порушення Присяги є попередньо наданою згодою виборного органу первинної профспілкової організації .

57. В свою чергу, даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій не впливає на правильність вирішення даної справи по суті, оскільки оскаржуваний наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області є правомірним та постановлений з дотриманням вимог та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої законодавством про державну службу.

58. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України &?н;…&?,; суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд &?н;…&gс;.

59. Згідно з частиною 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

60. Враховуючи викладене, а також те, що рішення судів є помилковим в частині незазначення вищенаведених мотивів відмови в задоволенні позову, то відповідно до частини четвертої статті 351 КАС України, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення шляхом зміни їх мотивувальних частин.

61. Керуючись статтями 341, 344, п.3 ч.1.ст.349, ч.4 ст.351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

62. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

63. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

64. В решті - постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.12.2018.

65. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа