Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2018 року

Київ

справа №803/988/17

адміністративне провадження №К/9901/13259/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (судді Р.Й.Коваль, В.В. Гуляк, Н.М. Судова-Хомюк)

у справі № 803/988/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 26.07.2017 № 1941 «Про проведення фактичної перевірки».

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.09.2017 та відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що звернення депутата Володимир-Волинської міської ради не містить вказівки щодо будь-якого порушення вимог законодавства позивачем, а відтак відповідач не отримував в установленому законом порядку жодної інформації в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Службова записка начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів направлена значно пізніше дати призначення перевірки, а відтак не може бути підставою для проведення перевірки. Діяльність суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 не була предметом обговорення на нарадах ГУ ДФС у Волинській області.

Відповідач у письмовому відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.07.2017, керуючись підпунктами 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, пунктом 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», статтею 259 Кодексу законів про працю України та статтею 35 Закону України «Про оплату праці», в.о.начальника ГУ ДФС у Волинській області прийнято наказ № 1941 «Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, магазину «Продукти» АДРЕСА_1 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «;Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «;Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «;Про оплату праці», «;Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», Кодексу законів про працю України. Термін проведення перевірки визначено 10 діб, починаючи з 27.07.2017.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з тих мотивів, що спірний наказ прийнятий податковим органом в межах наданих повноважень відповідно до вимог Податкового кодексу України та у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

В межах даних правовідносин спірним питанням є застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату прийняття спірного наказу) як підстави для проведення фактичної перевірки позивача.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі якого було призначено перевірку, встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на фактичні підстави для проведення фактичної перевірки (юридична підстава передбачена підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), податковий орган посилається на депутатське звернення депутата Володимир-Волинської міської ради ОСОБА_3 від 23.03.2017 № 12м/Р, що адресоване начальнику Володимир-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та службову записку начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів, адресовану заступнику начальника управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області Дмитруку Д.С. 01.08.2017 за вих. № 542/03-20-40-02-08.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що з наявної в матеріалах справи копії депутатського звернення вбачається, що у вказаному зверненні депутат вимагав вжити заходів по припиненню незаконної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, вказуючи на те, що до осередку політичної партії «УКРОП» звернулись жителі та суб'єкти підприємницької діяльності міста Володимир-Волинський з вимогою припинити масову незаконну торгівлю підакцизними товарами. Даним зверненням також повідомлялись точки масового продажу із зазначенням адрес, однак адреса, за якою здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, у зверненні відсутня, як і відсутня інформація про те, що позивач здійснює незаконну торгівлю підакцизними товарами.

Крім того, службова записка за вих. № 542/03-20-40-02-08 була отримана ГУ ДФС у Волинській області вже після прийняття оспорюваного наказу, а відтак не могла слугувати фактичною підставою для його прийняття.

Відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у наказі про проведення, зокрема, фактичної перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Враховуючи викладене та за встановлених судами попередньої інстанції фактичних обставин справи, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган, посилаючись як на підставу для проведення фактичної перевірки на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не довів наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що приймаючи оскаржуваний наказ податковий орган діяв відповідно до норм чинного законодавства, за наявності визначених законодавством підстав.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно