Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 520/12545/21

адміністративне провадження № К/990/4053/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №520/12545/21

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 (постановлену у складі головуючого судді Севастьяненко К.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів: Спаскіна О.А., Присяжнюк О.В.),

у с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якому просив:

-визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо перерахунку і невиплати заборгованості 131778 грн. 52 коп. за період з 01.04.2012 по 01.01.2016 станом на 01.06.2021 та не нарахування і невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії протиправною (постанова КМУ №159 від 21.02.2001);

-зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зробити йому перерахунок пенсії в період з 01.04.2012 по 01.01.2016 і виплатити нараховану заборгованість в сумі 131778 грн. 52 коп. станом на 01.06.2021 єдиним платежем та нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 01.01.2016 (єдиним платежем), яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, а також постановою Верховного касаційного адміністративного суду, справа №826/3858/18, яка набрала законної сили 12.11.2019, рішення остаточне і оскарженню не підлягає.

Також позивач заявив клопотання, в якому просив встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021, позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом за відсутності поважних причин.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів наявності поважних причин, за яких він був позбавлений можливості звернутись до суду у строки, передбачені чинним законодавством, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021, справу направити справу для продовження розгляду або ухвалити нове рішення, не передаючі справи на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України та частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами частин 3, 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У пункті 8 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 12.07.2021, та оспорює перерахунок пенсії, який відповідачем проводився у період з 01.04.2012 по 01.01.2016, в результаті чого, на переконаення позивача, йому недораховано пенсію в сумі 131 778,52 грн.

Позивач 04.06.2021 звернувся до ГУ ПФУ у Харківській області із заявою про перерахунок пенсії, виплату заборгованості і нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2012 по 01.01.2016.

09.06.2021 ОСОБА_1 отримав лист від ГУ ПФУ у Харківській області, у якому відповідач за результатами розгляду звернення позивача, повідомив про те, що пенсія йому виплачується без порушення термінів та у встановлені строки.

ОСОБА_1 зазначає, що з листа ГУ ПФУ у Харківській області №2000-0203-8/77347 від 09.06.2021 дізнався про порушення своїх прав та інтересів. Тому вважає, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду із цим позовом розпочався із дати отримання листа.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа пенсійного органу від 09.06.2021 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більше ніж через дев`ять років після отримання пенсії.

Колегія суддів наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено перерахунок пенсії, на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений такий перерахунок. Отже з дня отримання пенсійної виплати особою, якій перераховано пенсію, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, у якій правовідносини є подібними до правовідносин у цій справі також вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку..

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Проте, з вимогами про перегляд правомірності проведеного перерахунку пенсії з 01.04.2012 по 01.01.2016 позивач звернувся до суду лише у липні 2021 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду більше та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що наведені у заяві підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду є неповажними та не підтверджені належними доказами, оскільки не містять обставин, що перешкоджали позивачу звернутись до суду у 2012 році.

Суд критично оцінює доводи заявника, наведені в касаційній скарзі, та наголошує на тому, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність посилання ОСОБА_1 на положення частини 3 статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», через те, що зазначена стаття доповнена частиною 3 відповідно до Закону України № 614-VIII 15.07.2015 (набрав законної сили з 01.01.2016) і не передбачав зворотньої дії у часі.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2021 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз