Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.09.2019 року у справі №826/9849/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 826/9849/15

адміністративне провадження № К/9901/12346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року (колегія у складі суддів:

Желтобрюх І. Л., Мамчур Я. С., Шостак О. О.) у справі № 802/9849/15 за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації, Військової частини А1937 про визнання нечинним наказу, стягнення утриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації (далі - відповідач 1), Військової частини А1937 (далі - відповідач 2), в якому просив:

- визнати нечинним наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року "Про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна" в частині, що стосується позивача, та зобов'язати видати наказ, яким скасувати наказ № 78 від 25 вересня 2014 року в частині притягнення позивача до матеріальної відповідальності, з наданням позивачеві примірника такого наказу;

- зобов'язати Військову частину А 1937 утриматись від вчинення дій щодо утримання з грошового забезпечення позивача сум на підставі наказу № 78 від 25 вересня 2014 року;

- стягнути з відповідача № 1 на користь позивача суми, утримані з грошового забезпечення позивача у зв'язку з незаконним притягненням його до матеріальної відповідальності, у розмірі 640,00 грн. ;

- стягнути з Військової частини А1937 на користь позивача всі суми, утримані з грошового забезпечення позивача у зв'язку з незаконним притягненням його до матеріальної відповідальності, у тому числі суми утримань за період січень - вересень 2015 року у розмірі 9997,85грн. ;

- стягнути з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь позивача витрати на оплату почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 грн.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписуючи власноруч облікові документи, позивач знав про неправильні дані, які зазначені в накладних, та усвідомлював факт порушення ним чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року - скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації №78 від 25.09.2014 "Про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна" в частині, що стосується ОСОБА_1

- зобов'язано Військову частину А1937 утриматись від вчинення дій щодо утримання з ОСОБА_1 грошового забезпечення на підставі наказу № 78 від 25 вересня 2014 року;

- стягнуто з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь ОСОБА_1 кошти, утримані з грошового забезпечення на підставі наказу № 78 від 25 вересня 2014 року у розмірі 640,00 грн. ;

- стягнуто з Військової частини А1937 на користь ОСОБА_1 кошти, утримані з грошового забезпечення позивача на підставі наказу № 78 від 25 вересня 2014 року у розмірі 9997,85 грн. ;

- стягнуто з Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації на користь ОСОБА_1 витрати на оплату почеркознавчої експертизи у розмірі 900,48 грн. ;

- в решті позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, що в ході апеляційного перегляду було встановлено, що існує два різних варіанти наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року, які відрізняються як суб'єктивним складом осіб, яких притягнуто до матеріальної відповідальності, так і розмірами такої відповідальності. Належним чином посвідчені копії вказаних наказів були надані апелянтом до огляду в судовому засіданні, а їх копії, - долучені до матеріалів справи.

Таким чином, прийнявши наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року як належний і допустимий доказ у справі, суд першої інстанції припустився помилки, адже не усунув виявлені суперечності, про які йому було повідомлено позивачем в ході судового розгляду справи. Крім того, як вбачається зі змісту акта службового розслідування, наказу від 25 вересня 2014 року № 78, з урахуванням змін, внесених до нього на підставі наказу від 30 грудня 2014 року № 120, в ході розслідування встановлено, що за особистою вказівкою начальника речової служби тилу інституту капітана ОСОБА_1 завідувачем речового складу ОСОБА_2 було внесено невідповідні дані щодо кількості майна, яке фактично передавалось для сухого чищення. Однак, до матеріальної відповідальності за результатами службового розслідування на підставі наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року були притягнуті лише позивач у розмірі 45063,20 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 2403,00 грн. Підстави саме такого розподілу матеріальної відповідальності представник відповідача пояснити не зміг.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі відповідач 1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник вказує, про те, що, не зважаючи на наявність двох різних варіантів копій оскаржуваного наказу Військового інституту телекомунікацій та інформацій (ВІТІ) № 78 від 25 вересня 2014 року, які відрізняються, як суб'єктивним складом осіб, яких притягнуто до матеріальної відповідальності, так і розмірами такої відповідальності, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції повинен був брати до уваги саме той наказ начальника ВІТІ, який зберігається в діловодстві ВІТІ. Також, скаржник зазначає про те, що ОСОБА_1 умисно порушив свої посадові обов'язки. Окрім того, саме за вказівкою позивача, ОСОБА_2 були внесені неправдиві данні, щодо кількості майна, яке підлягає чищенню.

Позивачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позивач категорично не погоджується із правомірністю наказу № 78 від 25 вересня 2014 року, та зазначає, що доводи, що викладені позивачем у акті службового розслідування не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, позивач стверджував, що факт внесення позивачем до накладних неправдивих відомостей спростований Висновком експертного дослідження Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області № 522-ВКЕ від 07 жовтня 2014 року, у якому зокрема, зазначено проте, що "1. Цифрові рукописні записи в графі "видано" № з/п 1-7 Накладної №44 від 23 липня 2014 року та в графі "видано" № з/п 1-5 Накладної №46 від 31 липня 2013 року, виконані не ОСОБА_1.; 2. Цифрові рукописні записи в графі "видано" № з/п 1-7 Накладної № 44 від 23 липня 2014 року та в графі "видано" № з/п 1-5 Накладної № 46 від 31 липня 2013 року, виконані ОСОБА_2

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, з 27 жовтня 2012 року по 17 листопада 2014 року капітан Збройних Сил України ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника речової служби тилу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій.

З 18 листопада 2014 року по момент звернення позивача до суду, ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А1937 на посаді заступника командира військової частини.

У період з 01 липня 2014 року по 28 серпня 2014 року офіцером відділу аудиту ресурсного забезпечення Департаменту внутрішнього аудиту фінансового контролю Міністерства оборони України проведено аудит відповідності фінансово-господарської діяльності речової служби Військового інституту телекомунікацій та інформатизації за період з 01 січня 2011 року по 01 липня 2014 року.

В ході перевірки було виявлено безпідставне завищення обсягів вартості отриманих послуг з сухого чищення речового майна на загальну суму 49000,07 грн., яке сталось в наслідок дій начальника речової служби ОСОБА_1, що зафіксоване у Висновках на коментарі до Аудиторського звіту № 234\1\0\39 від 28 серпня 2014 року.

Згідно висновків Аудиторського звіту № 234\1\0\39 від 28 серпня 2014 року, за вказівкою ОСОБА_1 до підзвітних фінансових документів (накладні № 44,46) було внесено неправдиву інформацію щодо обсягу майна, яке підлягало чищенню. При цьому, згідно Висновків аудиту, вказане здійснене внаслідок внесення неправдивих даних щодо кількості майна, яке фактично не передавалось для отримання послуги.

В подальшому, на підставі Аудиту було проведено внутрішнє службове розслідування, яке підтвердило порушення, допущене з боку начальника речового складу ОСОБА_1, яке спричинило збитки державі на суму 49065,80 грн.

За результатами проведеного службового розслідування, було видано наказ начальника інституту від 25 вересня 2014 року № 78 про закриття службового розслідування за фактом безпідставного завищення обсягів та вартості наданих послуг з сухого чищення речового майна інституту, яким посадові особи були притягнені до матеріальної відповідальності, зокрема, начальник речової служби ОСОБА_1 у розмірі 45063,20 грн.

Цей наказ встановлював, що позивач особисто вніс до накладних на здачу майна невірні дані, щодо його кількості, яке фактично у роботу не передавалось.

Наказом Начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій від 30 грудня 2014 року № 120 було внесено зміни до наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року та викладено перший абзац у новій редакції.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон)

Відповідно до ч. 1,2 ст. 2 Закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

6. Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551 (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 3 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна досягається шляхом: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів.

7. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затверджена Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення).

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.

Пунктом 2 Положення визначено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Відповідно до пункту 3 Положення військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

а) заподіяння прямої дійсної шкоди;

б) противоправної поведінки;

в) наявності причинного зв'язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди;

г) наявністю вини в заподіяній шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Згідно з пунктом 8 Положення визначено, що залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.

Пунктом 10 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Пунктом 13 Положення визначено, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди заподіяної з їх вини державі у разі недостачі майна переданого їм під звіт для зберігання, використання чи іншої мети.

Згідно з пунктом 37 Положення, матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; не встановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом начальника інституту від 25 вересня 2014 року № 78 позивача притягнуто до матеріальної відповідальності на суму 45063,20 грн.

Підставою для видання вказаного наказу стали висновки Аудиторського звіту № 234\1\0\39 від 28 серпня 2014 року та проведене внутрішнє службове розслідування.

Натомість, судом апеляційної інстанції було встановлено, що існує два різних варіанти наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року, які відрізняються як суб'єктивним складом осіб, яких притягнуто до матеріальної відповідальності, так і розмірами такої відповідальності.

В касаційній скарзі відповідач не надає змістовних пояснень з приводу наявності різних за змістом, але однаковими за зовнішніми реквізитами документів та наявності дійсних печаток організації на обох варіантах.

На підставі наведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що прийняти наказ Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року, як належний і допустимий доказ у справі, враховуючи наявні суперечності, не вбачається можливим.

Як убачається з Акта № 29 приймального контролю якості та кількості наданих послуг від 23 липня 2013 року та Акта № 31 приймального контролю якості та кількості наданих послуг від 01 серпня 2013 року, останні містять, окрім підпису ОСОБА_1, ще вісім підписів офіцерів.

Посилання скаржника на те, що решта підписантів виконували злочинний наказ позивача колегія суддів відхиляє, адже вказаний аргумент є лише припущенням скаржника та спростовуються званнями і посадами останніх, оскільки у службовому підпорядкуванні вказані особи, окрім комірника речового складу інституту ОСОБА_2, у позивача не перебували.

Окрім того, як убачається з оскаржуваного наказу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації № 78 від 25 вересня 2014 року до матеріальної відповідальності, за результатами службового розслідування, були притягнуті лише позивач у розмірі 45063,20 грн. та ОСОБА_2 у розмірі 2403,00 грн.

Підстави саме такого розподілу матеріальної відповідальності представник відповідача пояснити або довести не зміг.

Так само, відсутнє достатнє обґрунтування з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень на якому відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України полягає обов'язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення, щодо існування два різних варіанти наказу № 78 від 25 вересня 2014 року, які відрізняються як суб'єктивним складом осіб, яких притягнуто до матеріальної відповідальності, так і розмірами такої відповідальності. Доводи сторони відповідача щодо необхідності врахування спірного наказу саме того, який зберігається в діловодстві ВІТІ є неприйнятним.

Враховуючи те, що скаржником не надано обґрунтованих пояснень з приводу того, який механізм спричинення матеріальної шкоди та склад суб'єктів, що її спричинили, як встановлювався її розмір, чи встановлювався прямий та дійсний характер шкоди, за якими критеріями розподілялась вина за цю шкоду між суб'єктами, а також наявність різних наказів № 79 від 25 вересня 2014 року, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій та інформатизації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов