Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2018 року у справі №823/957/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2018 року

Київ

справа №823/957/17

адміністративне провадження №К/9901/45442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (судді Мацедонська В.Е., Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі №823/957/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) від 22.12.2016 року та від 03.07.2017 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, викладені у акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржені рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (суддя Рідзель О.А.) позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 22 грудня 2016 року №0000421400 та від 03 липня 2017 року №0000012200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судове рішення та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

ДФС заперечень на касаційну скаргу не надала, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної в зв'язку з отриманням ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарської діяльності з ТОВ «ТК Спектр» за липень 2015 року, ТОВ «Панорама-Скай» за липень 2015 року, ТОВ «Голд Трейд» за липень-серпень 2015 року, ТОВ «Світ Фуд» за червень 2015 року, ТОВ «Ека Строй Плюс» за червень, вересень 2015 року складено акт від 22 листопада 2016 року

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- ст.1, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218445,00 грн. за період 2015 рік;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 2 786 454, 00 грн.

На цій підставі 22 грудня 2016 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000421400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 4 179 681 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2 786 454 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 393 227 грн.;

- №0000411400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 218445 грн.

За наслідками оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 01 червня 2017 року скасовано податкове повідомлення-рішення №0000411400 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь контрагентів та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року №0000421400 залишено без змін, а скаргу позивача задоволено частково.

03 липня 2017 року ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 111 900 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між позивачем та його контрагентами господарські договори носили фіктивний характер та реально не виконувались.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне виконання укладених Товариством господарських угод.

Натомість, суд апеляційної інстанції здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальних справ, дійшов вірного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 22.11.2016 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів та не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Аналіз статей 14,44,134,198,201 Податкового Кодексу України та положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції давши належну оцінку матеріалам справи дійшов вірного висновку про те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не спростовують висновків ДФС про те, що господарські операції між Товариством та його контрагентами постачальниками не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану позивача, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених договорів щодо постачання гумової суміші та її використання у господарській діяльності Товариства.

В матеріалах справи відсутні об'єктивні докази фактичного виконання укладених договорів поставки між позивачем та ТОВ «СВІТ ФУД» від 10.06.2015 №55, ТОВ «ПАОРАМА СКАЙ» від 02.07.2015 №60, ТОВ «ТК СПЕКТР» від 02.07.2015 №59, ТОВ «ЕКА СТРОЙ ПЛЮС» від 01.06.2015 №52, ТОВ «ГОЛД ТРЕЙД» від 01.07.2015 №58 та від 02.07.2015 №60 згідно з яким постачальники зобов'язуються передати у власність Товариства товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Також судом апеляційної враховано зміст вироку Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14762/16-к від 20 квітня 2016 року.

Доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, не спростовує правильність доводів якими мотивовано судове рішення, відтак не дає підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер