Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2018 року у справі №819/1544/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №819/1544/17

адміністративне провадження №К/9901/46618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у складі судді Осташа А.В. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів Макарика В.Я., Большакової О.О., Гуляка В.В. у справі № 819/1544/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехбау» до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання нечинним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехбау» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить визнати нечинним та скасувати наказ заступника начальника податкового органу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 14 вересня 2017 року №1771, з мотивів безпідставності його прийняття.

15 листопада 2017 року Тернопільський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» від 14 вересня 2017 року №1771.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності у податкового органу підстав для прийняття оскаржуваного наказу, відсутності інформації у відповідача, яка б свідчила про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства.

У березні 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій податковий орган, вказав на невідповідність висновків суду обставинам справи, при цьому виклав зміст норм пункту 73.3 статті 73, статті 78, статті 81 Податкового кодексу України, не зазначивши у чому полягає неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій, просив скасувати постанови суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від Товариства до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень та розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На адресу Товариства надійшов запит податкового органу за вих. №2723/10/19-00-14-04/6547 від 19 травня 2017 року "Про надання інформації та її документального підтвердження", в якому, із посиланням на підпункт 16.1.5, пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, і абзаців 7 та 9 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України та абзац 2 пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, відповідач просить надати обґрунтовані пояснення щодо виплати заробітної плати нижче від середньостатистичної по будівельній галузі по області та заниженням доходу у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України та долучити копії первинних документів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують факт придбання ТМЦ, які були списані на зазначені вище роботи та інформацію щодо отриманих послуг сторонніх організацій, які були задіяні у будівництві.

08 червня 2017 року Товариство надало відповідь на запит (вих. № 0806-1), в якому зазначена інформація щодо заробітної плати за 2015-2016 роки та надані пояснення щодо договорів згідно будівельних робіт, відповідно до запиту.

14 вересня 2017 року заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області Лонатинська Н.М. відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі службової записки начальника управління аудиту Притули В.І. від 14 вересня 2017 року №218/19-00-14-04-15 видано наказ № 1771 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Інтертехбау" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року.

Отримання податкової інформації контролюючими органами служби регламентується статтею 73 Податкового кодексу України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 (далі - Порядок №1245).

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Судами установлено, що запит податкового органу не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку позивача вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства. Конкретної інформації, яка підтверджує недостовірність даних в податкових деклараціях, контролюючий орган не зазначив, обмежившись лише загальними посиланнями на норми права , що суперечить наведеним вище положенням.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, згідно з підпунктом 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав у податкового органу на призначення перевірки позивача, оскільки досліджені при розгляді справи в судах попередніх інстанцій запит податкового органу, наказ про проведення перевірки не відповідають вимогам, встановленим вищенаведеними нормами Податкового кодексу України, а також встановлений факт надання Товариством відповідної інформації на письмовий запит податкового органу у передбачений законодавством строк.

Посилання у спірному наказі на доповідну записку заступника начальника управління аудиту, яка за своєю суттю є документом внутрішнього використання та здебільшого має за мету спонукання керівника до прийняття конкретного рішення, свідчить про необґрунтованість та безпідставність наказу податкового органу.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство надало відповідь на запит відповідача, при цьому контролюючий орган не довів необґрунтованість наданої інформації та/або відсутність документального підтвердження.

За викладених обставин Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наказ про проведення перевірки Товариства є безпідставним, протиправним, необґрунтованим, таким, що не відповідає критеріям до рішень суб'єкту владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі № 819/1544/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер