ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 травня 2020 року

справа №520/9891/19

адміністративне провадження №К/9901/10432/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)"

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року у складі судді Чудних С.О.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у складі суддів Калитки О. М., Рєзнікової С. С., Старосуда М. І.

у справі № 520/9891/19

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Рух справи

23 вересня 2019 року Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.07.2019 №Ю-00000951307 на суму 855661,83 грн, рішення від 09.07.2019 № 00015941307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 427830,91 грн, рішення від 09.07.2019 №00015951307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1877,93 грн, рішення від 09.07.2019 №00015961307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 255,00 грн.

07 листопада 2019 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалою, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень - залишив без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що звернувшись 23.09.2019 до суду про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 8 липня 2010 року, який в межах спірних правовідносин є іншим законом, яким строк звернення до суду відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 520/9891/19, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.

15 квітня 2020 року Верховний Суд прийняв ухвалу, якою відкрив провадження за касаційною скаргою позивача, справу №520/9891/19 витребував з суду першої інстанції.

24 квітня 2020 року справа №520/9891/19 надійшла до Верховного Суду.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

В касаційній скарзі позивач доводить, що оскільки у Підприємства відсутній обов`язок сплати єдиного внеску за засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, вимоги статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» про десятиденний строк оскарження вимоги про сплату недоїмки та рішень про застосування штрафів зі сплати єдиного внеску не поширюються на позивача. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не досліджували питання чи є позивач платником єдиного соціального внеску. Крім того, враховуючи приписи статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений.

Відзив відповідача на касаційну скаргу Підприємства не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

ІІІ. Нормативне регулювання

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Приписами частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Дія Закону № 2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

ІІІ. Обставини справи

Суди попередніх інстанцій установили, що 09.07.2019 керівником податкового органу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ю-00000951307 на суму 855661,83 грн та винесені рішення № 00015941307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 427830,91 грн, рішення №00015951307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1877,93 грн, рішення №00015961307 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок на суму 255,00 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження вказаних рішень податкового органу.

21.08.2019 за результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 40296/6/99-99-11-05-02-25 про залишення без задоволення скарги позивача, яке направлено на адресу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)" та отримане Підприємством 28.08.2019, що посвідчується копією рішення відповідача.

23.09.2019 Підприємство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 09.07.2019 №Ю-00000951307 та рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.07.2019 № 00015941307, №00015951307 та № 00015961307.

22.10.2019 до суду першої інстанції від податкового органу надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку на звернення до суду.

Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що отримавши 28.08.2019 рішення ДФС України за результатами адміністративного оскарження спірних рішень відповідача та звернувшись 23.09.2019 до суду з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду, встановлений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 8 липня 2010 року, який в межах спірних правовідносин є строком встановленим іншим законом відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей Кодекс передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в межах спірних правовідносин спеціальною нормою відносно статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є абзац 9 частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", яким встановлено десятиденний строк для оскарження вимоги про сплату недоїмки.

ІV. Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних рішень податкового органу від 09.07.2019. За результатами розгляду скарги позивача Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 21.08.2019 № 40296/6/99-99-11-05-02-25 про залишення скарги без задоволення. 23.09.2019 позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування вимоги та рішень податкового органу.

Аналіз частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI свідчить про те, що законодавець визначив проміжок часу (10 днів), що настає з наступного дня після отримання платником вимоги, протягом якого особа має альтернативний порядок оскарження вимоги до вищестоящого органу або до суду.

При цьому, Закону № 2464-VI не визначив детального та послідовного алгоритму дій платника податків у разі незадоволення результатами досудового оскарження та, як наслідок, не визначив строків звернення до суду в такому випадку. Послідовного застосування цього ж строку (10 днів) двічі поспіль у разі незадоволення скарги, поданої в адміністративному порядку, Закон не передбачив.

Натомість строк, протягом якого особа може звернутися до суду після застосування процедури досудового оскарження вимоги фіскального органу про сплату ЄСВ, визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та складає три місяці з дня отримання платником ЄСВ рішення органу доходів і зборів вищого рівня, прийнятого за наслідками розгляду його скарги.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що отримавши 28.08.2019 рішення ДФС України від 21.08.2019 за результатами адміністративного оскарження спірних рішень відповідача, позивач звернувся до суду з позовом 23.09.2019, тобто у строк, визначений частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, неправильно визначивши строк звернення до суду з адміністративним позовом, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 3, 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)" задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 520/9891/19 скасувати.

Справу №520/9891/19 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий: Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер