Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.07.2018 року у справі №809/248/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2019 року

Київ

справа №809/248/18

адміністративне провадження №К/9901/53585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в складі головуючого судді Остапюка С.В. від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Курильця А.Р., Кушнерика М.П., Мікули О.І. від 16 травня 2018 року

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

13 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії, в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 206/108/05/8-17 згідно з якою посадовий оклад - 1900 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням - 1000 грн., надбавка за стаж служби 45% - 1305 грн., премія - 8,88%;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії з врахуванням: посадового окладу - 1900 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням - 1000 грн., надбавки за стаж служби 45% - 1305 грн., премії - 8,88% та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року без обмежень розміру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при здійсненні перерахунку та виплати пенсії, відповідно до норм статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не вправі посилатися на відсутність бюджетних коштів для здійснення такого перерахунку та виплати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23 грудня 2015 року № 900-VIII (далі - Закон № 900-VIII), статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постановою Кабінет Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), на підставі довідки наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області № 206/108/05/8-17 від 16 травня 2017 року про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», повинно здійснюватися за Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Порядку, чинній з 24 лютого 2018 року, у зв'язку із внесенням змін постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (далі - Постанова № 103).

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суди вважали, що здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» повинно здійснюватися за Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній з 24 лютого 2018 року.

Як наслідок, довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача № 206/108/05/8-17 від 16 травня 2017 року, видана Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області за Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року, за умови дотримання вимог пункту 1 Постанови № 103, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за № 206/108/05/8-17, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати наведені рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити адміністративний позов в цій частині.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

18 червня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху.

19 липня 2018 року надійшли додаткові матеріали на виконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 338/830/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що ОСОБА_2 є пенсіонером МВС та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У січні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення, встановленого законодавством для поліцейських та додав довідку Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 16 травня 2017 року № 206/108/05/8-17, згідно з якою грошове забезпечення на посаді помічника чергового становить: посадовий оклад - 1900 гривень; оклад за військовим (спеціальним) званням старший сержант поліції - 1000 гривень; надбавка за стаж служби 45% - 1305 гривень; премія 8,88% - 373, 40 гривень.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 185/Б-15 від 30 січня 2018 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність коштів для такого перерахунку.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій неправомірно застосували до спірних правовідносин нормативно-правовий акт, а саме Постанову № 103, якого не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, позивач зазначає, що до події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позиція відповідача зводиться до того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позбавлено можливості здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки Міністерством соціальної політики України не виділено коштів на виплату пенсії. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту повідомлення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом № 185/Б-15 від 30 січня 2018 року про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на відсутність коштів для такого перерахунку.

Натомість, право позивача на перерахунок пенсії було порушене у січні 2016 року, з вини органу внутрішніх справ України, який не повідомив у визначному законодавством термін орган, що призначає пенсії про зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

За захистом свого порушеного права на перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення для поліцейських згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач звернувся 13 лютого 2018 року.

Кабінет Міністрів України 21 лютого 2018 року прийняв Постанову № 103.

Пунктом 3 цієї постанови передбачено перерахунок з 1 січня 2016 року пенсій, призначених згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до Постанови № 988.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) постановлено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених для поліцейських.

Статтю 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено вказаною частиною згідно із Законом № 900-VIII, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 29 грудня 2015 року).

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою № 988 встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови № 988 згідно із Законом № 900-VIII, статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналогічна правова позиція вкладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 338/952/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17.

Крім того, Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 03 грудня 2010 у справі № 21- 44а10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10,).

Аналогічний правовий висновок висловлений в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 820/1410/18.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача в касаційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду з огляду на наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1)перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку з набуттям чинності Постановою № 988 та Законом № 900-VIII, яким внесено доповнення до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не проведений з 01 січня 2016 року саме з вини органу внутрішніх справ України, який не повідомив у визначному законодавством термін орган, що призначає пенсії про зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином право позивача щодо перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком у силу вимог частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірного висновку про неправомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплаті пенсії з врахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 206/108/05/8-17.

В той же час, суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Тобто, наслідком встановлення судом протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є обов'язок суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

За умови відсутності визначеної законодавством необхідності вчинення дій суб'єктом владних повноважень, бездіяльність суб'єкта владних повноважень не є протиправною, оскільки не суперечить законодавству та не створює для особи жодних негативних наслідків.

Всупереч вимог пункту 3 частини першої статті 5 КАС України суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши протиправну бездіяльність відповідача, не зобов'язали відповідача вчинити дії спрямовані на відновлення порушених такою бездіяльністю прав позивача.

Суд також враховує інститут дії закону в часі, а саме, можливість впливу на права позивача того, що Постанови № 103 не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком пенсії таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив/не набрав чинності.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 липня 2018 року у справі 296/2634/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 372/2701/16-а.

Відтак, Постанова № 103 прийнята 21 лютого 2018 року, то її положення щодо виплати нарахованих за минулий період пенсій не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як вони виникли до прийняття цього нормативного-правового акта, а тому підлягають врегулюванню тими нормативно-правовими актами, які були чинні на момент виникнення у позивача права на перерахунок та виплату пенсії.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain.) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального та порушено норми процесуального права, в частині відмови в задоволенні позову, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ на підставі довідки наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про грошове забезпечення від 16 травня 2017 року № 206/108/05/8-17 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати понесені позивачем у зв'язку з поданням касаційної скарги на підставі квитанції № 1 від 18 липня 2018 року в сумі 1409,60 грн. необхідно відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ на підставі довідки наданої Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про грошове забезпечення № 206/108/05/8-17 від 16 травня 2017 року для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області на користь ОСОБА_2 1409,60 грн. (одну тисячу чотириста дев'ять гривень 60 копійок) судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко