Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №826/21698/15

адміністративне провадження №К/9901/44247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. у справі № 826/21698/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дельта банк", про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. (надалі по тексту - відповідач) щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 6955659, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними;

- зобов`язати відповідача скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 6955659 від 17.11.2012 22:48:38, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 6955659, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 протиправними.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог, прийнято нову постанову, якою відмовлено в частині задоволення позовних вимог.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що нотаріальне посвідчення договору відступлення права за іпотечним договором та його державна реєстрація мають відбуватись одночасно.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 04 квітня 2008 року між позивачем та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк" укладено кредитний договір на купівлю житлової нерухомості №2204/0408/45-001, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 36900 доларів США на строк по 04.04.2038, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі.

З метою забезпечення виконання основного зобов`язання, 04 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та позивачем укладено іпотечний договір №2204/0108/45-001-Z-1, яким відповідно до п.1 договору забезпечено належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя.

Пунктом 2 вказаного договору на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартира №2 , що складається з однієї житлової кімнати загальною площею 36,3 кв. м., житлова площа 19,00 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саварчук М.М. за №6955583 накладена заборона на нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником ВАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від №2204/0408/45-001 від 04.04.2008.

17 листопада 2012 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, укладеного між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. внесені зміни до державного реєстру іпотек шляхом заміни іпотекодержателя нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6955659).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 в контексті Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалюючи в наведеній частині нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанцій вказав, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк" від 17.11.2012 здійснено на підставі чинного законодавства України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Порядку №410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого запису в Державному реєстрі іпотек відсутні.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивачки з рішенням приватного нотаріуса про зміну іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна (квартири позивачки) та, як наслідок, реєстрації ПАТ "Дельта Банк", як іпотекодержателя цього майна.

Проте розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав для набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації змін умов обтяження квартири має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням виконання умов цивільно-правових угод, а саме: договору про іпотечний кредит, договору іпотеки, а також договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Належним відповідачем у такій справі є особа щодо якої здійснено оскаржуваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук