Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2019 року у справі №280/360/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №280/360/19

адміністративне провадження №К/9901/29921/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Дашутіна І.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Прокуратури Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя - О.О. Прасов)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 (головуючий суддя - О.М. Панченко, судді - С.М. Іванов, В.Є. Чередниченко)

у справі № 280/360/19

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури Запорізької області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури Запорізької області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати бездіяльність Прокуратури Запорізької області у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й невиконання рішення суду протиправною;

- стягнути з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення й затримку виконання Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №808/163/16 від 21.06.2016 про поновлення на посаді, за період з 22.06.2016 по 01.06.2017, в сумі 137 496 грн 21 коп.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №808/163/16 від 21.06.2016 в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області з 15.12.2015, в частині допущеного негайного виконання, підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності скарги на вказане рішення суду. Фактично рішення суду про поновлення позивача на роботі виконано лише 01.06.2017. Тобто, період затримки виплати середнього заробітку за час невиконання рішення суду становить з 22.06.2016 (вищезазначеним рішенням стягнуто середній заробіток по 21.06.2016) по 01.06.2017 (день поновлення на роботі), тобто 243 робочих днів. За вказаний період невиконання рішення, в порушення вимог статті 236 Кодексу законів про працю України, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, в зв`язку з незаконним звільненням й затримки поновлення на посаді, виплачено не було.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі №808/163/16 за період з 22.06.2016 по 31.05.2017 у сумі 83 279 грн 68 коп. В іншій частині позову відмовлено.

4. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у період з 22.06.2016 по 31.05.2017 не виконував постанову суду від 21.06.2016 у справі №808/163/16, тому відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України позивач має право на виплату середнього заробітку при затримці виконання рішення незалежно від вини відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність судових рішень вимогам процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з вини відповідача, а з поважних причин, що виключає настання відповідальності за статтею 236 Кодексу законів про працю України.

Позиція інших учасників справи

7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Прокуратури Запорізької області.

9. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі №808/163/16, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.06.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі №808/163/16 задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2016 у справі №808/163/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Прокурати Запорізької області №470к від 14.12.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Вільнянського району Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області з 15.12.2015; стягнуто з Прокуратури Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 по 21.06.2016 в розмірі 45 521 грн 52 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

11. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області та стягнення заробітної плати у межах стягнення за один місяць в розмірі 7 410 грн. 48 грн. підлягала негайному виконанню. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

12. ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області на період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами ОСОБА_2 з 01.06.2017 згідно з наказом прокуроратури Запорізької області № 244к від 31.05.2017.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

13. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

14. Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Частиною першою та другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

17. Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

21. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

22. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

23. Щодо тверджень відповідача про відсутність вини у затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі, слід зауважити наступне.

24. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

25. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

26. Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

27. Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

28. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

29. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а.

30. Враховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 15.12.2015 по 21.06.2016.

31. Посилання відповідача на відсутність вакантних посад у Вільнянському відділі Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, і як наслідок, відсутність можливості поновлення позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи не є законодавчо обумовленими підставами для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виплатити передбаченого статтею 236 Кодексу законів про працю України незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі. В даному випадку саме бездіяльність відповідача по відношенню до позивача щодо його не законного звільнення, привело до порушення прав ОСОБА_1 , що є логічним продовженням їх захисту від безпідставного невиконання судового рішення.

32. Доводи касаційної скарги щодо незазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення від 13.05.2019 року про те, що сума стягнення розрахована без утримання податків та інших обов`язкових платежів, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки вказане питання було розглянуто судом першої інстанції на підставі заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

34. Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

35 За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

36. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

37. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

38. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Запорізької області залишити без задоволення.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 280/360/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

І.В. Дашутін

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду