Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №826/26419/15

адміністративне провадження №К/9901/57181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року (судді: Амельохін В.В. (головуючий), Качур І.А., Келеберда В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (судді: Беспалов О.О. (головуючий), Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №826/26419/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» (далі - позивач, ТОВ «НІКЕЯ») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання незаконним та скасування рішення (лист) ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2015 вих. №9604/10/26-58-11-02-18 «Про відмову у прийнятті податкової звітності»; визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2015 вих. №10494/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги; визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 28.09.2015 №20497/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги; зобов'язання ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві включити відомості з поданої ТОВ «Нікея» податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць березень 2015 року, доповнення та додатків до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних ДФС України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність дій контролюючого органу щодо відмови у прийнятті податкової звітності поданої відповідно до вимог податкового законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем порушено визначений законодавством порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, оскільки останнім порушено порядок її направлення, а саме: засобами поштового зв'язку, замість електронної форми, а тому така податкова декларація не може бути визнана прийнятою. Крім того, права позивача за вказаних обставин з боку відповідача порушені не були, оскільки податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатком 5 була подана засобами телекомунікаційного зв'язку та прийнята контролюючим органом, та з огляду на дані обставини, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення прийнятого за результатами адміністративного оскарження задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «НІКЕЯ».

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея», 03 квітня 2015 року відправлено засобами поштового зв'язку цінним листом до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за податковий період - березень 2015 року з додатком 5.

Крім того, 03 квітня 2015 року позивачем засобами телекомунікаційного зв'язку через електронне повідомлення направлено ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві зазначену податкову декларацію з додатком 5.

Листом №9604/10/26-58-11-02-18 від 10.04.2015 контролюючий орган відмовив у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року ТОВ «Нікея», оскільки вона подана всупереч п. 49.4 статті 49 ПК України, а саме: непередбачено подання декларації з ПДВ у паперовому вигляді.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 07.07.2015 №10494/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №9604/10/26-58-11-02-18 від 10.04.2015. залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням ДФС України від 28.09.2015 №20497/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві №9604/10/26-58-11-02-18 від 10.04.2015 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 07.07.2015 №10494/10/26-15-11-03-11 залишено без змін, а скарга ТОВ «Нікея» без задоволення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує рішення судів попередніх інстанцій, однак в чому саме полягає порушення судами норм матеріального та процесуального права по суті прийнятих не вказує.

9. Контролюючим органом подано відзив на касаційну скаргу позивача в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення,а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на її необґрунтованість.

Позивач скориставшись своїм процесуальним правом надав відповідь на відзиви касаційної скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1 Підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

10.2 Стаття 49

10.2.1 Пункт 49.1

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

10.2.2 Пункт 49.2

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

10.2.3. Абзац другий пункту 49.4

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

10.2.4. Пункт 49.9

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

10.2.5. Пункт 49.10

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Податкова декларація вважається поданою платником податків належним чином та прийнятою контролюючим органом за умови її відповідності вимогам статей 48 і 49 Податкового кодексу України.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року з додатками, яка була подана позивачем за допомогою засобів електронного зв'язку та була прийнята контролюючим органом.

14.Водночас, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2015 року у паперовому вигляді, яка була подана за допомогою засобів поштового зв'язку, вважається неприйнятою, оскільки подання декларації з податку на додану вартість у паперовому вигляді законодавчо непередбачено, з урахуванням того, що податкова звітність з податку на додану вартість за березень 2015 року вже була прийнята та зареєстрована у базі даних податкового органу за №9058488572, про що платника повідомлено квитанцією №2 та зазначено у рішенні про результати розгляду первинної скарги.

15. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення контролюючого органу, оформлене у вигляді листа №9604/10/26-58-11-02-18 від 10.04.2015 прийняте правомірно та у відповідності до положень чинного законодавства.

Разом з тим, позивачем не наведено обставин, якими б підтверджувалося неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні питання обґрунтованості визнання податковою інспекцією неприйнятою податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року, поданої у паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв'язку.

Крім того, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення №10494/10/26-15-11-03-11 від 07.07.2015 про результати розгляду первинної скарги; визнання незаконним та скасування рішення №20497/6/99-99-11-02-02-15 від 28.09.2015 про результати розгляду скарги та зобов'язання включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць березень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України є похідними від вимог про скасування рішення контролюючого органу від №9604/10/26-58-11-02-18 від 10.04.2015, яке обґрунтовано визнано судами правомірним, відтак задоволенню не підлягали.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття спірних рішень, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів.

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми статті 16, 49 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі №826/26419/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду