Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

м. Київ

справа №826/20447/15

касаційне провадження №К/9901/28168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 (головуючий суддя - Кобилянський К.М., судді: Гарник К.Ю., Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі № 826/20447/15 за позовом Приватного підприємства «Айленд» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Айленд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправним неприйняття податкової накладної від 25.05.2015 № 18 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у вигляді квитанції від 18.06.2015 № 1, а також вважати податкову накладну від 25.05.2015 № 18 прийнятою та зареєстрованою 18.06.2015.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25.12.2015 позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.03.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна фіскальна служба України оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Державна фіскальна служба України посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 192.1 статті 192, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує, що спірна податкова накладна не прийнята з огляду на неукладення договору про визнання електронної звітності між позивачем та органом доходів і зборів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2015 Приватне підприємство «Айленд» надало до єдиного вікна прийому податкової звітності Державної фіскальної служби України засобами електронного зв'язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.05.2015 № 18.

Проте, відповідно до квитанції від 18.06.2015 № 1 податкова накладна відповідачем не прийнята у зв'язку з виявленою помилкою, а саме: «не укладено договір про визнання електронної звітності».

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ зазначеної Інструкції для подання податкових документів до органів державної податкової служби в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах державної податкової служби); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ вказаної Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

Як з'ясовано судами, податкова накладна від 25.05.2015 № 18 має всі необхідні реквізити, що відповідачем не заперечується. Крім цього, на час її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач мав чинний договір про визнання електронної звітності, укладений з Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області. В односторонньому порядку вказаний договір органом доходів і зборів не розривався, а термін дії посилених сертифікатів був чинний до 23.07.2015.

За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у розглядуваній ситуації правових підстав для відмови в реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної фіскальної служби України без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 у справі № 826/20447/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк