Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/16911/18 Ухвала КАС ВП від 24.01.2019 року у справі №826/16...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року

Київ

справа №826/16911/18

адміністративне провадження №К/9901/28/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімона М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг про забезпечення адміністративного позову за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Скочок Т.О. від 19 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бєлової Л.В., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 06 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» (далі - ТОВ «Брокенергія», заявник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подання позову до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), в якій просило вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вчиняти дії на реалізацію постанов від 28.09.2018, а саме: № 1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»; № 1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії»; № 1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії; № 1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії».

В обґрунтування поданої заяви, заявник стверджує, що приймаючи постанови від 28.09.2018 за №№ 1137, 1138, 1139 і №1140, що стосуються ТОВ «Брокенергія», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вийшла за межі своїх повноважень, порушила принцип дії нормативно-правових актів в часі, та прийняла вказані рішення без дослідження всіх матеріалів та доказів.

Також заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову за цією заявою унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Товариства та ускладнить виконання рішення суду у справі оскільки: обставина звернення платника із позовом до суду про оскарження рішень НКРЕКП про накладення штрафу у силу частини п'ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не зупинить їх дії, а у випадку реалізації постанов НКРЕКП від 28.09.2018 № 1138 та № 1140 - Товариство у зв'язку з корегуванням тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії зазнає фінансових втрат, які неможливо буде компенсувати навіть у разі прийняття судового рішення на користь заявника.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову до подання адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наведені заявником обставини свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки вчинення НКРЕКП дій, спрямованих на реалізацію прийнятих за результатами перевірки постанов від 28.09.2018, у випадку задоволення позову ТОВ «Брокенергія», зумовить виникнення труднощів при виконанні відповідного рішення суду або приведення правовідносин у попередній стан із необхідністю витрачання значних матеріальних ресурсів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 28 грудня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гімона М.М., Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/16911/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Разом із касаційною скаргою НКРЕКП подано клопотання про участь представника у розгляді заяви у касаційному порядку у судовому засіданні. У задоволенні цього клопотання відмовлено ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що у жовтні-листопаді 2017 року НКРЕКП проведені планові виїзні перевірки ТОВ «Брокенергія» з питань дотримання останнім Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (акт перевірки від 13.11.2017 № 202); дотримання Умов та Правил (ліцензійних умов) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (акт перевірки від 13.11.2017 № 203).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 28.09.2018 на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, були розглянуті акти планової виїзної перевірки від 13.11.2017.

За результатами вказаного засідання Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг винесено постанови:

- № 1137 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії», якою накладено штраф на ТОВ «БРОКЕНЕРГІЯ» у розмірі 34000 грн за порушення: пункту 3.1 Ліцензійних умов з виробництва щодо зобов'язання ліцензіата провадити ліцензовану діяльність відповідно до законодавства у сфері теплопостачання, у тому числі згідно з цими Ліцензійними умовами, іншими нормативно-правовими актами та нормативно-технічними документами;

- № 1139 «Про накладення штрафу на ТОВ «Брокенергія» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії», якою накладено штраф на ТОВ «Брокенергія» у розмірі 85000 грн за порушення: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов'язку ліцензіата надавати НКРЕКП фінансову звітність, передбачену Мінфіном та Мінстатом України, і додаткову звітність, визначену НКРЕКП в установленому порядку; підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії щодо обов'язку ліцензіата діяти згідно з законодавством України та нормативно-технічними документами, зокрема Порядком формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.10.2015 № 2585;

- № 1138 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «БРОКЕНЕРГІЯ» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії», якою зобов'язано Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики в межах здійснення заходу державного регулювання підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на виробництво теплової енергії для ТОВ «Брокенергія» шляхом його зміни в бік зменшення на суму 6786,20 тис. грн (без ПДВ), у т. ч. на суму економії коштів, що склалась по статті витрат «Паливо» у 2014 - 2015 роках, у розмірі 1067,41 тис. грн (без ПДВ); на суму економії коштів, що склалась у результаті недотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифах на виробництво теплової енергії у 2014 - 2016 роках, у розмірі 1204,15 тис. грн (без ПДВ); на суму невикористаних коштів схваленої Інвестиційної програми на 2014 рік у розмірі 2303,78 тис. грн (без ПДВ); на суму невикористаних коштів схваленої Інвестиційної програми на 2015 рік у розмірі 461,20 тис. грн (без ПДВ); на суму невикористаних коштів схваленої Інвестиційної програми на 2016 рік у розмірі 1749,66 тис. грн. (без ПДВ);

- № 1140 «Про здійснення заходу державного регулювання до ТОВ «Брокенергія» за результатами перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії», якою зобов'язано Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходу державного регулювання, підготувати та винести на засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, проект рішення щодо встановлення (перегляду) тарифу на відпуск електричної енергії для ТОВ «Брокенергія» шляхом його зміни у бік зменшення на суму 26800,44 тис. грн (без ПДВ), у т. ч. на суму економії коштів, що склалась по статті витрат «Паливо» та за рахунок зміни обсягів виробництва електричної енергії у 2014 - 2016 роках, у розмірі 17634 тис. грн (без ПДВ); на суму економії коштів, отриману за результатами діяльності з виробництва електричної енергії у 2014 - 2016 роках, а саме: в результаті недофінансування витрат порівняно із розрахунковими витратами у тарифі на відпуск електричної енергії, з урахуванням сум перевищення фактичних витрат від розрахункових показників, у розмірі 3077,29 тис. грн (без ПДВ); на суму непрофінансованих та неосвоєних коштів, передбачених схваленою Інвестиційною програмою на 2014 рік, у розмірі 2724,07 тис. грн (без ПДВ); на суму непрофінансованих та неосвоєних коштів, передбачених схваленою Інвестиційною програмою на 2015 рік, у розмірі 740,74 тис. грн (без ПДВ); на суму непрофінансованих та неосвоєних коштів, передбачених схваленою Інвестиційною програмою на 2016 рік за джерелами фінансування «Невикористані кошти 2015 року» та «Додатково отримані кошти за результатами роботи ТЕЦ у II півріччі 2015 року», у розмірі 629,10 тис. грн (без ПДВ); на суму непрофінансованих та неосвоєних коштів схваленої Інвестиційної програми 2016 року у розмірі 1 361,04 тис. грн. (без ПДВ); на суму невикористаних коштів додаткового доходу, отриманого за результатами діяльності з виробництва електричної енергії у І півріччі 2016 року та спрямованого протягом поточного року для забезпечення сталого проходження опалювального сезону 2016/2017 років на виконання додаткових (не передбачених діючим тарифом) ремонтних робіт у 2016 році, у розмірі 634,2 тис. грн (без ПДВ).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій з реалізації постанов НКРЕКП з підстав очевидної протиправності вказаних постанов, фактично, не розглядаючи справи по суті, не перевіряючи фактичних обставин справи, не досліджуючи докази, погодились із твердженням заявника про наявність у діях та рішеннях НКРЕКП порушень закону.

Крім того, скаржник посилається на відсутність будь-яких доказів існування реальної загрози невиконання рішення суду, у разі задоволення позову. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що заборона вчиняти дії з реалізації спірних постанов є прямим втручанням у дискреційні повноваження НКРЕКП.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу НКРЕКП не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суди дійшли до висновку, що надання обставинам дотримання НКРЕКП вимог чинного законодавства при прийнятті постанов від 28.09.2018 за №№ 1137, 1138, 1139 і 1140, наявності у НКРЕКП законних повноважень для прийняття таких рішень, наявності в діях ТОВ «Брокенергя» порушень відповідних Ліцензійних умов може та повинно бути здійснено виключно у межах розгляду і вирішення справи по суті за відповідним позовом.

Разом з тим, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Товариства та ускладнить виконання рішення суду у справі оскільки: факт звернення платника із позовом до суду про оскарження рішень НКРЕКП про накладення штрафу у силу приписів частини п'ятої статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», не зупинить їх дії, а у випадку реалізації постанов НКРЕКП від 28.09.2018 № 1138 та № 1140, Товариство у зв'язку з корегуванням тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії зазнає фінансових втрат, які неможливо буде компенсувати навіть у разі прийняття судового рішення на користь заявника.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до до частин другої-п'ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Суб'єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов'язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п'ятою статті 13 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що постанова НКРЕКП не має силу виконавчого документа (крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 13 Закону України Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), а примусове виконання рішень комісії можливе лише за рішенням суду за зверненням НКРЕКП з відповідним позовом.

Відтак, ТОВ «Брокенергія» не позбавлено права відмовитись від добровільного виконання постанов НКРЕКП від 28.09.2018 № 1137 та № 1139, якими вирішено накласти на ТОВ «Брокенергія» штраф за порушення Ліцензійних умов, якщо між сторонами існує спір.

З приводу заборони вчинення дій щодо реалізації постанов НКРЕКП від 28.09.2018 № 1138 та № 1140, якими зобов'язано Департамент із регулювання відносин у сфері енергетики, у межах здійснення заходу державного регулювання, підготувати та винести на засідання НКРЕКП проекти рішень щодо встановлення (перегляду) тарифів на відпуск електричної енергії та виробництво теплової енергії для ТОВ «Брокенергія» у бік зменшення таких тарифів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту зазначених постанов НКРЕКП, ними встановлено заходи організаційного характеру, зокрема, щодо підготовки проектів рішень з подальшою передачею на розгляд засідання НКРЕК. При цьому, підготовка зазначених проектів не має для заявника жодних правових наслідків, у тому числі тих, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. У свою чергу, розгляду та прийняттю рішення про зміну тарифів передує процедура, визначена статтями 14-16 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на це, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Враховуючи, що касаційний суд ухвалює рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, у силу частини другої статті 139 КАС України з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Зважаючи на відсутність документального підтвердження понесених суб'єктом владних повноважень вищезазначених витрат, підстав для їх стягнення з позивача немає.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокенергія» про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати