Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2019 року у справі №818/909/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/909/16

адміністративне провадження №К/9901/38184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у складі судді Кунець О. М.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у складі суддів Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.

у справі № 818/909/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш"

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2016 року Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, позивач у справі, скаржник у справі) звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаш» (далі - Товариство, відповідач у справі), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просила надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в загальній сумі 285 664 грн 81 коп. (з яких: по податку на додану вартість з вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 234 029 грн. 31 грн; по орендній платі з юридичних осіб в сумі 47 635 грн 50 коп.) за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

27 жовтня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем у справі не була дотримана процедура по примусовому погашенню податкового боргу підприємства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати рішення судів й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що податковим органом подавався позов про стягнення коштів з рахунків відповідача у справі, який задоволено судами у справі № 818/1641/15. Також позивач зазначає, що ним виставлялися інкасові доручення, які були повернуті без виконання.

28 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги до 28 березня 2017 року (суддя - Голубєва Г. К.).

13 березня 2017 року податковим органом усунуто недоліки касаційної скарги в установлений судом строк.

22 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Сумського окружного адміністративного суду справу № 818/909/16.

06 квітня 2017 року справа № 818/909/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2017 року справу № 818/909/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з 21 жовтня 1998 року зареєстроване як юридична особа та з того часу перебуває на обліку у позивача у справі як платник податків.

Податковий борг платника податків виник за наслідком завершення процедур судового оскарження.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № 818/1641/15 задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 217 240 грн 55 коп. (сума основного боргу - 217 240 грн 55 коп.) та стягнуто даний борг з Товариства за рахунок коштів на рахунках в банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі № 818/3241/15 задоволено позовні вимоги податкового органу та стягнуто з Товариства податковий борг з податку на додану вартість у сумі 67 363 грн 73 коп. (основний борг - 55 858 грн, 1 312 грн 63 коп. - штрафних санкцій та 10 193 грн 10 коп. - пені).

Загальна заборгованість за вказаними рішеннями суду станом на 24 жовтня 2016 року становила 161 671 грн 39 коп. з яких:

- 94 307 грн 66 коп. - заборгованість по ПДВ, яку було стягнуто з відповідача, але не сплачено відповідачем за постановою суду по справі №818/1641/15;

- 67 363 грн 73 коп. - заборгованість відповідача за податковим зобов'язанням з податку на додану вартість за постановою суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 818/3241/15 з яких: (основний борг - 55 858 грн, 1 312 грн 63 коп. - штрафні санкції та 10 193 грн 10 коп. пені).

Окрім цього, станом на 24 жовтня 2016 року у Товариства наявна сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями у орендної плати з юридичних осіб за період з 30 березня 2016 року по 24 жовтня 2016 року у сумі 47 635 грн 50 коп., з них за основним платежем у розмірі 47 500 грн 85 коп., пеня - 134 грн 65 коп.

Позивач, окрім сум податкового боргу з податку на додану вартість за вказаними судовими рішеннями, включив до суми боргу заборгованість, яка нарахована по податковим повідомленням-рішенням від 17 березня 2016 року №0000431201/12639, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 400 грн 40 коп.; від 28 квітня 2016 року №0001891201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 321 грн 88 коп.; від 01 грудня 2015 року №0006501501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 516 грн 93 коп., від 21 грудня 2015 року №0007401501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5 408 грн 26 коп., від 30 травня 2016 року №0003021201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8 836 грн 61 коп.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на 27 січня 2017 року на час розгляду справи судом апеляційної інстанції заборгованість платника податків з податку на додану вартість згідно постанови суду у справі № 818/1641/15 погашена в повному обсязі, за постановою суду № 818/3241/15 заборгованість складає - 66 588 грн 30 коп.

На думку податкового органу, наявність зазначеного податкового боргу є належною підставою для можливості його погашення за рахунок майна платника податків, що стало підставою для звернення до суду.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Згідно з підпунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому.

Відповідно до наступного пункту названої статті, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що актом опису майна від 03 лютого 2015 року № 2 здійснений опис майна, описане майно передано у податкову заставу, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В той же час, відповідно до підпунктів 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє податковий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, податковий орган повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив податковий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

У цій справі судами встановлено та не спростовано позивачем, що на банківських рахунках платника податків наявні грошові кошти на погашення суми податкового боргу, за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість та орендної плати з юридичних осіб, що виключає можливість вжиття податковим органом заходів стягнення коштів з рахунків платника податків.

Позивач не заперечував, що кошти в сумі 122 932 грн 89 коп. перераховувались відповідачем як в період з вересня 2015 року до червня 2016 року (до порушення провадження у цій справі) так і в період з липня 2016 року по серпень 2016 року (після порушення провадження у цій справі). Дані про сплату відповідачем боргу з податку на додану вартість відображені також в картці особового рахунку платника.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до того, що низка інкасових вимог було повернуто банком у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника податків. Разом з тим, у цій справі судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що Товариство фактично здійснює поступове погашення суми податкового боргу, здійснює подальшу господарську діяльність, використовуючи майно, що знаходиться у податковій заставі, а за його рахунками фактично здійснювався обіг грошових коштів, що не спростовано податковим органом.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі № 818/909/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер