Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2018 року у справі №826/3671/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №826/3671/17

адміністративне провадження №К/9901/63028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року у складі судді Федорчука А. Б. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у складі колегії суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Чаку Є.В. у справі № 826/3671/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Карпатигаз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року № 0003281200, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 249 849 грн 67 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

06 червня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведення податковим органом складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, пунктом 258.1 статті 258 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасної сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами на видобування природного газу.

04 жовтня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 126.1 статті 126, пункту 129.6 статті 129, пунктів 257.1, 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, доводить помилковість оцінки обставин справи, наданої судами попередніх інстанцій. Скаржник доводить правомірність своїх дій щодо встановлення факту несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, а також проведення камеральної перевірки з цією метою.

08 жовтня 2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу.

10 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали.

30 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу за наслідками усунення недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Окружного адміністративного міста Києва справу № 826/3671/17.

08 листопада 2018 року справа № 826/3671/17 надійшла до Верховного Суду

16 листопада 2018 року позивачем подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є платником рентної плати за користування надрами для видобування природного газу.

У жовтні 2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2016 року №211/20-29-12-00/337504782 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу), визначених підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України, зокрема, погашення податкового боргу із затримкою сплати в 1 день.

31 жовтня 2016 року відповідно до акта перевірки та на підставі статті 126 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003281200, яким за порушення строку, визначеного пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 258.1 статті 258 Податкового кодексу України для сплати грошового зобов'язання у розмірі 2 498 496 грн 65 коп., застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 249 849 грн 67 коп.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом у зв'язку із затримкою оплати на один день сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (природного газу) за квітень 2016 року за податковою декларацією від 19 травня 2016 року, якою узгоджено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 498 496 грн 65 коп. та визначено строк його сплати до 30 травня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 травня 2016 року з метою своєчасності та повноти сплати зазначеного податкового зобов'язання позивачем в електронній системі «Клієнт-Банк» сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" електронне платіжне доручення за №1456.

Обслуговування банківського рахунку Товариства здійснювалося на підставі Додаткової угоди № 2 від 17 серпня 2012 року, укладеної до договору банківського рахунку № Т130-010000077 від 17 серпня 2012 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа Публічного акціонерного банку "Сбербанк" від 07 вересня 2017 року вих. №9160/4/07-2-1, платіжний документ № 1456 від 30 травня 2016 року платника податків на суму 2 498 496 грн 65 коп. надійшов до банку після закінчення післяопераційного часу засобами системи Клієнт-банк "IFOBS".

Публічний акціонерний банк "Сбербанк" здійснив спробу проведення вказаного платежу, прийнявши платіжне доручення №1456, оформлене клієнтом належним чином згідно законодавства України та відправлене до Банку з наявними електронними цифровими підписами о 17:58 год., здійснивши його обробку і відправку до Системи електронних платежів Національного банку України.

Вказаний платіж був відхилений центральною розрахунковою палатою Національного банку України, оскільки на той момент вже були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи Системи електронних платежів.

Відтак, платіжне доручення № 1456 платника податків на суму 2 498 496 грн 65 коп. повторно виконано банком 31 травня 2016 року о 09:28 годині.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положеннями пунктів 57.1 статті 57, пункту 258.1.1 статті 258 Податкового кодексу України, визначеними податковим органом правовою підставою прийняття спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення визначено відповідальність платників рентної плати.

Згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент проведення перевірки) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом статей 54, 58 Податкового кодексу України підставою для винесення податкового повідомлення-рішення є акти перевірок податкового органу, у яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року відповідачем проведено 05 жовтня 2016 року.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, камеральною перевірка це перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою, зокрема, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

21 грудня 2016 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися податковим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що під час проведення камеральної перевірки (в редакції, яка діяла до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Посилання податкового органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що датою сплати податкового зобов'язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Суд визнає, що сплата грошових зобов'язань не відбулась, разом з тим позивачем як платником податку вжито всіх необхідних та можливих заходів, які з урахуванням обставин справи вказують на те, що податковим органом не доведений склад податкового правопорушення у межах спірних відносин в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Верховний Суд також зауважує, що у касаційній скарзі податковий орган посилається на порушення позивачем пунктів 257.1, 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, хоча вказані норми не були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що унеможливлює прийняття цих доводів за частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 826/3671/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер