Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №820/4894/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №820/4894/18

адміністративне провадження №К/9901/64072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у складі судді Рубан В.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у складі у складі суддів Бондара В.О., Калитки О.М., Кононенко З.О. у справі №820/4894/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС» до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 21 червня 2018 року № 4518 "Про проведення фактичної перевірки".

26 липня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, позов Товариства задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 21 червня 2018 року № 4518 "Про проведення фактичної перевірки".

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірного наказу, внаслідок відсутності у наказі будь-яких посилань на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

17 жовтня 2018 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій податковий орган, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме положень підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, статті 81 Податкового кодексу України, частин першої, третьої, п'ятої статті 242, статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволених вимог.

Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано норми матеріального права та безпідставно не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 820/4766/17 та № 806/646/17.

18 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано із Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/4894/18.

07 листопада 2018 року позивачем до Верховного Суду надано відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якій Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є платником податку, зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Центральній ОДПІ міста Харкова ТУ ДФС у Харківській області з 05 грудня 1995 року.

21 червня 2018 року податковим органом з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі підпункту 80.2.2, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України винесено наказ № 4518 "Про проведення фактичної перевірки" (далі - Наказ).

За змістом спірного індивідуального акта відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту наказано провести з 22 червня 2018 року фактичну перевірку господарського об'єкту, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Халтуріна, будинок 49, в якому здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю «АСС» (податковий номер 23914837), тривалістю у відповідності до вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 01 січня 2017 року по дату завершення перевірки.

22 червня 2018 року посадовими особами відповідача здійснено вихід за податковою адресою платника податку для вручення наказу від 21 червня 2018 № 4518 «Про проведення фактичної перевірки» та пред'явлення направлень на проведення фактичної перевірки.

Директор суб'єкта господарювання від отримання документів та від проведення перевірки відмовився у зв'язку з відсутністю підстав для проведення такої, про що податковим органом складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки.

Зазначені фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанції і не є спірними між сторонами.

В межах справи основним спірним питанням є законність підстав прийнятого оскаржуваного наказу про призначення фактичної перевірки Товариства та надання належної йому правової оцінки.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

З огляду на діяльність позивача, який є платником акцизного збору та наявність ліцензії у сфері роздрібної торгівлі спиртних напоїв, Товариство відповідає критеріям можливого проведення фактичної перевірки визначених пунктом 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України, яким обумовлено місце за яким здійснюється перевірка та її спрямованість, що залежить від виду діяльності платника податків.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

В основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зазначеними пунктами передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункти 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття спірного наказу стала доповідна записка заступника начальника управління - начальника оперативного аналітичного відділу податкового органу від 19 червня 2018 року, в якій просили начальника податкового органу доручити підпорядкованим підрозділам здійснити заходи в межах чинного законодавства щодо підтвердження або спростування зазначеної інформації по таким питанням: дослідити можливість використанням в господарській діяльності підприємствами групи всієї "АСС" придбаних ТМЦ, відповідність їх обліку положенням чинного законодавства, порядку ведення розрахункових та касових операцій; встановити наявність кваліфікованого персоналу та фізичну можливість виконання задекларованих послуг, враховуючи специфіку виконаних робіт, в межах чого дослідити питання використання праці найманих осіб без належного оформленій трудових відносин та виплати доходів у вигляді зарплатами без сплати податків; перевірити наявність залишків товарно-матеріальних цінностей на власних та орендованих складських приміщеннях підприємств.

Суд зазначає, що внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю. В той же час, така інформація та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. Належний ефект, що може бути досягнутий від проведення такої перевірки залежить від своєчасного та якісного опрацювання такої інформації.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана доповідна записка не може обґрунтовувати правомірність Наказу, оскільки, як встановлено судами, податковим органом не доведено, що саме ця доповідна записка та наявна в ній інформація слугували підставою для прийняття спірного наказу відсутня інформація, що в даному випадку податковий контроль необхідно було здійснювати саме в формі фактичної перевірки.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що доповідна записка, як підстава, яка підпадає під дію підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо неврахування правових позицій, викладених у справах № 820/4766/17 та № 806/646/17 є неприйнятними, оскільки у справі № 820/4766/17 підставою проведення перевірки визначено положення підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, яка, крім відповідної інформації як підстави проведення перевірки, визначає ще й безпосереднє здійснення функцій податкового органу, передбачених законодавством, але тільки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

У справі № 806/646/17 фактична перевірка була проведена з питань застосування реєстраторів розрахункових операцій, а у службовій записці було встановлено факт конкретного правопорушення за результатами доперевірочного аналізу виторгів господарюючого суб'єкта.

Аргументи відповідача щодо необхідності належного мотивування судового рішення є безпідставними, оскільки хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, пункт 29).

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі №820/4894/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер