Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м.Київ

справа №806/2272/16

адміністративне провадження №К/9901/17903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 23 березня 2017 року (судді: Шидловський В.Б.., Капустинський М.М., Мацький Є.М.) у справі №806/2272/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції України про визнання незаконними та скасування висновку і наказів, поновлення на посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати висновок службової перевірки, проведеної на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 22.08.2016 № 2413;

- визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 07.09.2016 № 2719 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ «по особовому складу» від 06.10.2016 № 284 о/с;

- поновити його на посаді інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 06 жовтня 2016 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та стягнути з Департаменту патрульної поліції моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції від 07.09.2016 № 2719 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ Департаменту патрульної поліції від 06.10.2016 № 284 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновлено позивача на посаді інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Департаменту патрульної поліції з 07 жовтня 2016 року; стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.10.2016 по 12.12.2016 у розмірі 11 739,07 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що його звільнення з лав Національної поліції є незаконним, оскільки підстава звільнення (поява на службі в нетверезому стані) не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема, медичному висновку. Крім того, вважає, що службове розслідування за даним фактом було проведено формально та з численними процедурними порушеннями.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна не скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 12.01.2016 ОСОБА_1 проходив службу в ГУ НП в Житомирській області.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 07.09.2016 №2719 на підставі висновку службового розслідування від 07.09.2016, інспектора роти №2 батальйону УПП у м.Житомирі ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог п.п.1,4,7,9,10 ч.1 ст.7, п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п.1,2 ч.1 ст.18, п.1 ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом Департаменту патрульної поліції НП України №284 о/с від 06.10.2016 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», п.8 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування відповідачем було порушено порядок його проведення, зокрема, позбавлено позивача права щодо надання письмових пояснень.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказав на те, що факт перебування позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння підтверджується належними та допустимими доказами, а тому порушення процедури під час проведення службового розслідування не можуть бути єдиною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог.

Верховний Суд вцілому погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Спірні відносини регулюються Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція №230) тощо.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до п.9 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до п.6 ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено, серед інших, таке дисциплінарне стягнення, як звільнення з посади.

Згідно із ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено, що особа стосовно якої проводиться службове розслідування, має право:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).

Водночас, небажання особи, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Висновком службового розслідування було встановлено, що перебуваючи у приміщенні Управління патрульної поліції у м.Житомирі під час підготовки необхідних документів для відрядження до м.Києва окремих працівників батальйону, т.в.о. заступника начальника УПП у м.Житомирі ДПП старшим лейтенантом поліції Сторчаком А.О. було виявлено у лейтенанта поліції ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (почервоніння), запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.

В подальшому, старший лейтенант поліції Сторчак А.О. повідомив старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м.Житомирі ДПП старшого лейтенанта Ганського С.Л. про виявлений ним можливий дисциплінарний проступок ОСОБА_1 з метою його подальшого фіксування та проведення службового розслідування.

Відповідно до результатів проходження тесту за допомогою приладу "Драгер" №0577 було встановлено, що станом на 10 год. 40 хв. 12.08.2016 лейтенант поліції ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (рівень парів алкоголю становив 0,62 проміле). В зв'язку з чим у позивача того ж дня були відібрані пояснення, в яких він підтвердив, що напередодні. в вечірній час, за місцем свого проживання (АДРЕСА_1) вживав алкогольні напої.

В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано проїхати до Житомирського обласного наркологічного диспансеру для здійснення перевірки на вміст алкоголю в крові.

При цьому в акті відзначено, що в ході доправлення позивача до вказаного медичного закладу, останній постійно висував різного роду вимоги, а саме: переодягнутися в цивільний одяг, здійснити відвідування чоловічої вбиральні, місця куріння, що призвело до значної втрати часу. Внаслідок цього огляд на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння лейтенанта поліції ОСОБА_1 відбувся лише о 13 год. 20 хв. 12.08.2016, тобто більше, ніж через дві години.

Відповідно до висновку медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння Житомирського обласного наркологічного диспансеру від 18.08.2016 № 265 лейтенанта поліції ОСОБА_1 визнано тверезим.

В контексті наведених вище обставин колегія суддів враховує, що за своєю специфікою стан алкогольного сп'яніння супроводжується лише тимчасовою зміною свідомості, викликаною дією етилового спирту на центральну нервову систему, з огляду на що як науковці, так законодавець дотримуються єдиної думки (позиції) та вказують, що з метою забезпечення достовірності результатів медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння, огляд особи повинен бути проведений не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. В іншому випадку результати такого огляду слід вважати недійсними.

В свою чергу, відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при розгляді справ нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом.

Аналогічна позиція висловлена в абз.2 п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Враховуючи, що факт появи ОСОБА_1 на службу 12.08.2016 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується його власними письмовими поясненнями, вимірами рівню парів алкоголю приладом "Драгер" № 0577, а також Актом від 12.08.2016, складеним в присутності двох свідків, що не спростовано позивачем. А також враховуючи ту обставину, що висновок медичного дослідження не може бути належними та допустимими доказом протилежного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних наказів відповідача та, відповідно, відсутність підстав до їх скасування.

Стосовно посилань скаржника на допущення відповідачем процедурних порушень під час проведення службового розслідування, зокрема, позбавлення його можливості надати пояснення з приводу допущення порушення Дисциплінарного статуту, колегія суддів зауважує наступне.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Разом з тим саме по собі, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Отже, при доведеності порушення працівником трудової дисципліни, невідібрання у нього письмових пояснень з цього приводу, не може бути підставою для визнання наказу про звільнення позивача незаконним.

Крім того, касаційний суд враховує, що такі пояснення були надані позивачем до початку службового розслідування, але за вказаним фактом, що не суперечить вимогам Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави до задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, висновки Житомирського апеляційного адміністративного суду є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 23 березня 2017 року у справі №806/2272/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець