ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа №201/1557/19

адміністративне провадження №К/9901/19666/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Дашутіна І. В., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1-ої роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Міняйло Сергія Сергійовича про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 (колегія суддів у складі: Прокопчук Т. С., Кругового О. О., Шлай А. В. )

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 1-ої роти 4-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Міняйло С. С. про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі.

Позов мотивовано тим, що 30.01.2019 14:15 год. відповідачем винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. На думку позивача, постанова складалася інспектором без врахування його зауважень та конкретної дорожньої обстановки, автомобілі інших учасників цієї пригоди інспектор поліції не зупиняв і не оглядав, доказів правопорушення не надано. Крім того, позивач зазначає, що факт порушення оснований на припущенні, протокол про адміністративне правопорушення не складався, місце розгляду правопорушення вказане не правильно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 28.05.2019 позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
28.05.2019 Департамент патрульної поліції Національної поліції України оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2019 повернуто заявникові.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги виходив з того, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційна скарга була подана представником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, на підтвердження повноважень до апеляційної скарги додавалася копія довіреності завірена начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є. О., а не самим представником апелянта, як зазначено в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019.

Позиція інших учасників справи

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Відповідач заяви про приєднання до касаційної скарги Департаменту патрульної поліції Національної поліції України або відзиву на неї не надав.

Рух касаційної скарги

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.07.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 201/1557/19.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03.09.2019 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлений судом апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції встановив, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2019 за підписом представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2, яка на підтвердження своїх повноважень додала копію довіреності. Згідно зазначеної довіреності її уповноважено на представництво інтересів Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Проте суд апеляційної інстанції встановив, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги, оскільки остання засвідчена представником за довіреністю, проте доказів наявності у ОСОБА_2 повноважень на засвідчення копії виданої довіреності суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно із приписами частини 1 статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час винесення судом апеляційної інстанції спірної ухвали, далі - КАС України) судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України (частини 1 статті 293 КАС України).

У відповідності до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 4 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Нормами частини 3 статті 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами 5 , 6 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною 8 статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник, або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги, оскільки остання засвідчена представником за довіреністю, проте доказів наявності у ОСОБА_2 повноважень на засвідчення копії виданої довіреності суду не надано. Крім того, суд зазначив, що в апеляційній скарзі не зазначено посадове становище ОСОБА_2

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України підписана представником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2, на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 04.01.2019 № 182/41/3/01-2019, яка видана за підписом начальника Департаменту патрульної поліції Жуковим Є. О. та ним засвідчена.

Зі змісту вказаної довіреності слідує, що Департамент патрульної поліції уповноважує ОСОБА_2 представляти інтереси Департаменту патрульної поліції у всіх судах з усіма правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів. Крім того, зі змісту довіреності, ОСОБА_2 займає посаду інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Отже, долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності від 04.01.2019 № 182/41/3/01-2019 є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_2 права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі від імені відповідача.

Верховний Суд наголошує на тому, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині 1 статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини 1 статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25.01.2000 у справі "Miragall Escolano and Othersv. Spain" ("Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", заяви № 38366/97, № 38688/97, № 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, № 41446/98, № 41484/98, № 41487/98, № 41509/98) та у рішенні від 28.10.1998 у справі "Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain" ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", заява № 3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
05.12.2018 № 11-989заі18.

За наведеного правового регулювання та обставин справи, Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що потягнуло постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки адміністративна справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Ж. М. Мельник-Томенко Судді І. В. Дашутін

А. В. Жук