Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 560/3294/22

адміністративне провадження № К/990/1063/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №560/3294/22

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, постановлену в складі: головуючого судді Тарновецького І.І., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, ухвалену в складі: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Сапальової Т.В., Ватаманюка Р.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач) з вимогами стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в справі №822/5103/14, у загальній сумі (розмірі) 470507,31 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2022, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. При цьому, позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах, встановленого строку.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погоджуючись з ухваленими у цій справі судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. У касаційній скарзі вказано про застосування статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) без врахування правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19.

6. Скаржник стверджує, що строк на звернення до суду з цим позовом ним не пропущений, адже вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

7. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Верховного Суду 09.01.2023.

8. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

9. Ухвалою Суду від 15.02.2023 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

10. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

11. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

13. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

14. Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

15. Частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

16. Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

17. За змістом статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

ІV. Позиція Верховного Суду

18. В цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №822/5103/14 вирішено позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №2506-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24.10.2014. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24.10.2014 по 02.12.2020 у сумі 1 224 264,16 грн (один мільйон двісті двадцять чотири тисячі двісті шістдесят чотири гривні шістнадцять копійок). Зобов`язано Офіс Генерального прокурора направити до Міністерства юстиції України, згідно з чинним законодавством, повідомлення про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади».

19. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, за участю третьої особи на стороні відповідача, - Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24.10.2014 по 02.12.2020 у сумі 1 224 264,16 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов`язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24.10.2014 по 02.12.2020 у сумі 2 553 120,15 грн (два мільйони п`ятсот п`ятдесят три тисячі сто двадцять гривень п`ятнадцять копійок). У решті рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 залишено без змін.

20. Постановою Верховного Суду від 29.06.2021 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 залишено без змін.

21. Наказом Офісу Генерального прокурора від 28.09.2021 №1398ц скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №2506-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Управління кадрового забезпечення Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24.10.2014.

22. Уважаючи, що Офіс Генерального прокурора зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 03.12.2020 по 27.09.2021 позивач звернувся із цим позовом до суду.

23. Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивачем не наведено і таких судом не знайдено. Водночас суди попередніх інстанцій наголошували на тому, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, отож відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах статті 233 КЗпП України.

24. Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Судом в межах касаційної скарги.

25. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. Водночас виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

26. Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

27. Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.

28. Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

29. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

30. За наведеного Суд зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

31. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.

32. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №420/10861/21, від 04.08.2022 у справі №380/6129/20 і від 18.08.2022 у справі №560/7496/20.

33. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин), не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

34. Підсумовуючи наведене, Суд уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

35. Також безпідставним є застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20, оскільки у вказаній справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиплатою позивачу у день звільнення грошової компенсації вартості речового майна, відповідальність за яку передбачена статтею 117 КЗпП України, а в цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із затримкою невиконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідальність за яку встановлена статтею 236 КЗпП України, тобто спірні правовідносини у вказаній справі та у цій справі мають різне нормативно-правове регулювання.

36. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

37. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, тому ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2022 необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанцій для продовження розгляду.

38. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

39. Задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 .

40. Скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року, а справу №560/3294/22 направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

41. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко