Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року

Київ

справа №804/2741/17

адміністративне провадження №К/9901/18795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач)на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (Головуючий суддя - С.О. Конєва)та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 (колегія у складі суддів: С.В. Білак, І.В. Юрко, В.А. Шальєва)у справі № 804/2741/17за позовомДержавного підприємства «Наукове виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - ДП НВО «Павлоградський хімічний завод»)доДніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач)третя особаОфіс великих платників податків ДФС (далі - ОВПП ДФС)проскасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ДП НВО «Павлоградський хімічний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати рішення №0001904612 від 23.03.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про сплату штрафу у розмірі 261761 грн. 87 коп. та пені в розмірі 10388 грн. 22 коп.

Позов обґрунтовано тим, що під час виплати заробітної плати за січень 2017 недоїмки зі сплати єдиного внеску (далі - ЄВ) не мав. Відповідний перерахунок суми ЄВ до Держаного бюджету здійснено 07.02.2017, чим виконано приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464-VI), але в зв'язку зі зміною рахунків для сплати ЄСВ, позивач помилково здійснив перерахування сум ЄСВ на рахунки, які діяли до 01.01.2017.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017, позов задоволено. Скасовано рішення №0001904612 від 23.03.2017, у зв'язку із відсутністю недоїмки зі сплати ЄВ до Державного бюджету за січень 2017 року, тоді як відповідальності за помилку платника у зазначені розрахункового рахунку Законом № 2464 не передбачено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки вважає, що судами не було враховано порушення позивачем законодавчо обумовлених строків сплати на відповідний розрахунковий рахунок податкового органу ЄВ за січень місяць 2017 року.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

20.09.2017 Вищим адміністративним судом України касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача відкрито.

08.02.2017 касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.03.2017 відповідачем було прийнято рішення №0001904612 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄВ з 21.02.2017 по 03.03.2017 штрафу у розмірі 261761 грн. 87 коп. та пені у розмірі 10388 грн. 22 коп.

Вказане рішення прийнято у зв'язку із задоволенням 03.03.2017 ОВПП ДФС заяви позивача від 10.02.2017 про перерахунок на розрахунковий рахунок № 3719801012810 коштів узгодженої ним суми ЄВ по заробітній платі за січень 2017 року, фактично своєчасно сплаченого 07 лютого того ж року, в розмірі 1485607 грн. 91 коп. на рахунок № 37197201022801, який до 2017 року був єдиним в Україні.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частинами п'ятою, восьмою статті 9 даного Закону сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, а за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем своєчасно та у повному обсязі було виконано зобов'язання зі сплати ЄВ за січень 2017 року. При цьому, факт сплати позивачем сум ЄВ на інший рахунок Державного бюджету не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки відповідні кошти були сплачені та зараховані до Державного бюджету.

Крім того, варто зазначити, що позивач, виявивши допущену з його боку помилку під час зазначення в платіжних дорученнях неправильного розрахункового рахунку через день після оплати сум коштів ЄВ, - 10.02.2017, звернувся з листом до ОВПП ДФС із відповідним листом про перерахування помилково сплачених коштів, тобто до 20 числа поточного місяця.

З огляду на викладене, Суд погоджується з обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій про передчасність винесення відповідачем рішення, яким до позивача було застосовано фінансову санкцію, так як визначена ним сума ЄВ сплачена до Держаного бюджету вчасно, тривалість зарахування якої на необхідний розрахунковий рахунок сталась з вини ОВПП ДФС.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду