Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2019 року у справі №825/791/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №825/791/17

адміністративне провадження №К/9901/33972/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №825/791/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (головуючий суддя - Скалозуб Ю.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В., судді: Ісаєнко Ю.А. ,Оксененка О.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:

1.1. Визнати протиправними та скасувати наказ ГУНП в Чернігівській області № 2 від 03.01.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» дільничного офіцера поліції сектору превенції Носівського відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП», висновок службового розслідування ГУНП від 29.12.2016; наказ ГУНП в Чернігівській області № 101 о/с від 21.04.2017 про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (0097490), дільничного офіцера поліції сектору превенції Носівського відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП;

1.2. Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Носівського відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП;

1.3. Зобов'язати ГУНП в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач обмежився застосуванням крайнього і найтяжчого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу працівника. Таким чином, звільнення із займаної посади не відповідає тяжкості дисциплінарного проступку, при накладенні дисциплінарного стягнення було не достатньо враховано особу працівника і попередні результати його роботи, зокрема, застосування заходів заохочення, що є результатом позитивної роботи та належної її організації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовано тим, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв в межах наданих повноважень та відповідно до Закону. Міра дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення застосована до позивача обґрунтовано та повністю відповідає ступеню його вини у скоєному дисциплінарному проступку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повному обсязі.

6. Касаційна скарга аргументована тим, що звільнення з посади не відповідає тяжкості скоєного позивачем проступку. При його обранні не враховано заохочення, які застосовувались до позивача, а також те, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року.

8. Верховний Суд ухвалою від 1 березня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. 05.11.2016 до ГУНП в Чернігівській області надійшов рапорт начальника Йогівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції Вови І.Г. про те, що 04.11.2016 о 20.30 керівництвом Носівського ВП виявлено відсутність на службі без поважних причин (вчинення прогулу) відповідального від керівництва по підрозділу - т.в.о. начальника сектору Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП області капітана поліції ОСОБА_1

11. Проведеним службовим розслідуванням встановлено факт відсутності на службі без поважних причин (вчинення прогулу) 04.11.2016 капітана поліції ОСОБА_1, в результаті чого складено висновок про грубе порушення позивачем службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22 жовтня 2012 року № 940, Присяги на вірність Українському народові, а також Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.

12. Наказом начальника ГУНП в Чернігівській області від 03.01.2017 № 2 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України.

13. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 21.04.2017 № 101 о/с ОСОБА_1 звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національної поліції».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України.

14.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України.

15.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15.2. Частина 1,2 статті 71. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

16. Кодекс законів про працю України

16.1. Стаття 5-1. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

17. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580 (далі - Закон №580).

17.1. Частина 1 статті 17. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

17.2. Частина 1,2 статті 19. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

17.3. Пункту 4 Розділ ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

17.4. Частина 6 статті 77 . Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

18. Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» № 3460-ІV від 22.02.2006

18.1. Стаття 1,2. Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

18.2. Стаття 5. За вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

18.3. Стаття 7 . Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

18.4. Стаття 12. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

18.5. Стаття 14. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу

Визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень органу, який вільний у виборі останнього.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

21. У відповідності до п. 2.2.1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», однією із підстав для проведення службового розслідування є невиконання або неналежне виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

22. Згідно п. 3.3 цієї Інструкції проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об'єктивні висновки.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

23. Проаналізувавши матеріали службового розслідування, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був відсутній на робочому місці під час чергування з 18:00 04.11.2016 по 08:00 05.11.2016, на телефонні дзвінки не відповідав, за місцем проживання не знаходився, про своє місцезнаходження не повідомив. Дані обставини підтверджуються також показами свідків.

24. Судами також встановлено, що в порушення Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 № 940 (далі - Інструкція №940), залишаючи о 18.00 робоче місце без дозволу керівництва відділення поліції, позивач виїхав до іншого населеного пункту та здав до чергової частини підрозділу вогнепальну зброю, спецзасоби та засоби індивідуального захисту.

25. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог п. 2.1 розділу II Інструкції №940, час збору до виїзду на місця вчинення кримінальних правопорушень та інших подій для відповідальних по міськрайлінорганах при чергуванні за місцем проживання - до 20 хвилин.

26. Відповідно до вимог п.п. 4.2.2., п. 4.2. розділу IV Інструкції №940 при отриманні повідомлень про тяжкі, особливо тяжкі злочини, кримінальні правопорушення та інші події, що можуть викликати суспільний резонанс, відповідальні по міськрайлінорганах обов'язково виїжджають на місця подій.

27. Згідно п. 6.16. розділу VI Інструкції №940 начальник ОВС зі штатною чисельністю особового складу до 60 працівників має право своїм наказом передбачити можливість членам основної СОГ після 23.00 знаходитися за місцем проживання за умови забезпечення їх прибуття з повною екіпіровкою до місця вчинення правопорушення з дотриманням вимог розділу II Інструкції (копія відповідного наказу має зберігатися в черговій частині). Рішення про продовження чергування за місцем проживання в кожному конкретному випадку приймає залежно від оперативної ситуації начальник ОВС або відповідальний по ОВС.

28. Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 у складі СОГ не виїхав на виклик за повідомленням про вчинення тяжкого злочину за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, суди дійшли правильного висновку про порушення позивачем вимог Інструкції №940.

29. Відповідно до вимог п. 2 розділу III Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70 вогнепальна зброя і боєприпаси після виконання службових обов'язків або в разі відсутності потреби негайно здаються на зберігання до чергової частини органу поліції.

30. При цьому, як встановлено судами, 04.11.2016 будучи відповідальним від керівництва по Носівському ВП, позивач порушив вимоги Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю № 70, виїхав 04.11.2016 до ГУНП області для отримання посвідчення для відрядження до м.Києва, не здавши до чергової частини Носівського ВП вогнепальну зброю і боєприпаси.

На зміну добових нарядів 05.11.2016 до Носівського ВП не прибув, видану йому зброю до чергової частини.

31. З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку, що позивачем було грубо порушено службову дисципліну, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події № 940, а також Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.

32. Доводи позивача щодо його перебування на лікарняному, як встановлено судами, спростовуються наявними в матеріалах справи довідками, наданими: КЗ «Ніжинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 30.11.2016 № 01-06/264, КЛПЗ «Ніжинська центральна міська лікарня» від 10.11.2016 № 486 та КЛПЗ «Носівська центральна районна лікарня ім. Ф.Я.Примака» від 13.12.2016 № 01- 05/1076, з яких вбачається, що ОСОБА_1 у період з 04.11.2016 по 07.11.2016 за медичною допомогою не звертався.

33. Суди також дослідили службову характеристику позивача від 01.12.2016, відповідно до якої капітан поліції ОСОБА_1 за період проходження служби та на займаній посаді зарекомендував себе як працівник, який мало рахується з інтересами служби. На перший план ставить особисті інтереси. Часто був помічений на роботі з залишковими ознаками алкогольного сп'яніння..

34. Стосовно посилань позивача на неврахування судами попередніх інстанцій довідки від лікаря стоматолога ОСОБА_3 від 04.11.2016 року, про те, що ОСОБА_1 після 19:00 04.11.2016 року з'явився в стоматологічний кабінет з приводу зняття болі у 46 зубі колегія суддів зазначає, що дана обставина не спростовує, а навпаки підтверджує факт відсутності позивача на робочому місці в період його чергування.

35. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

38. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

39. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх