Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2019 року у справі №816/625/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №816/625/14

адміністративне провадження №К/9901/3255/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 (суддя - Петрова Л.М.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 (колегія суддів: головуючий суддя - Курило Л.В., судді - Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.)

у справі №816/625/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) від 03.02.2014.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкових зобов'язань, а також те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують реальність виконання господарських операції між Товариством та його контрагентом. З огляду на вищевикладене, Товариство вказує, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 , залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014, позов задоволено : визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 03.02.2014 №0000132301, №0000142301.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що висновки судів про незаконність оскаржуваних повідомлень-рішень ДПІ не відповідають обставинам справи та залученим до неї доказам.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2014 відрито касаційне провадження.

11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року контролюючим органом складено акт від 22.01.2014.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушенням позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 285 903 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 215 228 грн.

На цій підставі ДПІ 03.02.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000132301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 357 378, 75 грн., у тому числі 285 903 грн. за основним платежем, 71 475,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0000142301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 269 110 грн., у тому числі за основним платежем 215 228 грн., 53 822 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що позивачем під час проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні, на підтвердження реального виконання умов укладеного договору поставки нафтопродуктів.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи та докази, надані позивачем, підтверджують реальність виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів, натомість, ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість, викладених в акті перевірки, висновків про безтоварність укладеної між позивачем та його контрагентом угоди.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування податком на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що 25 травня 2012 року між ТОВ "УкрПетроліумГруп" (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів.

Здійснивши системний аналіз залучених до матеріалів справи доказів, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) ДПІ не доведено належними та допустимими доказами правильність висновків, викладених в акті перевірки щодо відсутності доказів реального виконання господарської операції з придбання нафтопродуктів та порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при визначенні податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.

Судом враховано, що залучені до справи документи бухгалтерської звітності позивача підтверджують виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ "УкрПетроліумГруп" договору купівлі-продажу, фактичне отримання Товариством обумовлених договором нафтопродуктів та подальше їх використання у власній господарській діяльності.

З огляду на це суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Доводи ДПІ фактично зводяться до того, що позивачем під час перевірки не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення від продавця до покупця придбаних нафтопродуктів.

Судами досліджено та надано належну оцінку всім обставинам справи щодо фактичного виконання укладеного між Товариством та ТОВ "УкрПетроліумГруп" договору купівлі-продажу, в тому числі і щодо обставин, за яких відбувалось перевезення придбаного позивачем Товару та враховано, що під час розгляду справи позивачем надано відповідні товарно-транспортні накладні, які підтверджують, що доставка позивачу нафтопродуктів, придбаних за договором від 25 травня 2012 року здійснювалась підприємством - перевізником ПП "Укрпалетсистем".

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер