Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №804/8463/16

адміністративне провадження №К/9901/36227/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017 року (Суддя: Чумак С.Ю.),

у справі № 804/8463/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 року № 345-13 про сплату транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25 000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року позов задоволений.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017 року апеляційна скарга повернута відповідачу внаслідок невиконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року, якою позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання (арк. справи 54-55, 61).

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 березня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, у зв'язку з чим на усунення недоліків апеляційної скарги відповідачем направлено на адресу суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, проте суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання та повернув апеляційну скаргу відповідачу, не надавши право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом касаційної інстанції, підставою для повернення судом апеляційної інстанції 17.03.2017 року апеляційної скарги відповідачу, стало невиконання ним вимог ухвали від 14.02.2017 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання в розмірі 606,32 грн.

Повертаючи апеляційну скаргу суд надав оцінку надісланому відповідачем на усунення недоліків апеляційної скарги клопотанню про відстрочення сплати судового збору, відмовивши в його задоволенні внаслідок документального не підтвердження скрутного матеріального стану сторони.

При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу, що неналежне фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для звільнення такого органу від сплати судового збору. Вказане питання відповідачем повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання клопотання до суду про відстрочення від сплати судового збору.

Суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин у відповідності до ч.ч. 3, 7 ст. 189 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

На підставі викладеного, оскільки відповідач у встановлений судом строк не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, та документально не підтвердив скрутний матеріальний стан, який не дає змогу сплатити відповідачу судовий збір за подання апеляційної скарги судом апеляційної інстанції правомірно скарга повернута відповідачу.

В касаційній скарзі позивач посилається на те, що не сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, проте у відповідності до ч. 6 статті 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу внаслідок не усунення відповідачем недоліків, встановлених ухвалою, якою апеляційна скарга була залишена без руху, що в розумінні вимог ч. 8 статті 169 КАС України, не позбавляло відповідача, за умови усунення недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою від 14.02.2017 року повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, приєднавши належні докази в обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору, або сплатити судовий збір за її подання.

До того ж суд касаційної інстанції звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, після повернення апеляційної скарги відповідач двічі звертався до суду апеляційної інстанції зі скаргами на постанову суду першої інстанції, проте ухвалами від 31 травня 2017 року (арк. справи 76) та 13 липня 2017 року (арк. справи 86) судом апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Вказані ухвали відповідачем не оскаржені та в розумінні вимог статті 254 КАС України набрали законної сили.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2017 року у справі № 804/8463/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко