Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2019 року

Київ

справа №812/464/18

адміністративне провадження №К/9901/55069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/464/18

за позовом Заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Заступника прокурора Донецької області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду, прийняту 19 березня 2018 року у складі судді Смішливої Т.В. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Ястребової Л.В., суддів: Казначєева Е.Г., Компанієць І.Д.,

в с т а н о в и в :

Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області у сфері забезпечення прав дітей із сімей, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), на безоплатне харчування в комунальних дошкільних навчальних закладах;

- зобов'язати Біловодську селищну раду Біловодського району Луганської області розглянути у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про внесення змін до рішення Біловодської селищної ради № 4/52 від 22 грудня 2017 року «Про організацію харчування дітей в закладах дошкільної освіти Біловодського району на 2018 рік» в частині вирішення питання щодо звільнення від сплати за харчування дітей із сімей, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), як передбачено п. 5 ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту».

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, позовну заяву заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області повернуто позивачеві.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

Суд, переглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

У позовній заяві, поданій заступником керівника Старобільської місцевої прокуратури, зазначено, що прокурор звертається з позовом в інтересах держави.

Прокурор вважає, що вирішення питання протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування у сфері забезпечення права на безоплатне харчування в комунальних дошкільних закладах становить не лише суспільний, але і державний інтерес щодо охорони дитинства.

Проте, суди дійшли висновку, що у цьому випадку правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють), або прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.

З цим висновком суд погоджується з огляду на таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 99 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

У позовній заяві прокурор посилається на порушення у спірних правовідносинах положень Закону України «Про охорону дитинства» щодо пільгового забезпечення дітей харчуванням, оскільки рішення Біловодської селищної ради № 4/52 від 22 грудня 2017 року «Про організацію харчування дітей в закладах дошкільної освіти Біловодського району на 2018 рік» порушує право на звільнення від плати за харчування дітей із сімей, у яких сукупний дохід на кожного члена сім'ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Проте, суд зазначає, що у спірних правовідносинах мова йде про захист прав конкретних осіб, а саме дітей Біловодського району Луганської області, але не про інтерес держави, як потребу у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Вказане означає, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що в цьому випадку правом на звернення до суду для захисту прав дітей наділені батьки (чи особи, які їх замінюють), або прокурор в інтересах громадянина, але не прокурор в інтересах держави.

Суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі № 812/464/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду