Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/6582/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/6582/16

провадження №К/9901/33738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року, прийняту у складі судді Кобилянського К. М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Грибан І. О. (головуючий), Беспалова О. О., Парінов А. Б.

І. Суть спору

1. У квітні 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України (надалі також Мінагрополітики, позивач) звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (надалі - Орган ДВС), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати постанову від 31 березня 2016 року ВП № ~organization0~ про накладення штрафу та постанову від 31 березня 2016 року ВП № ~organization1~ про стягнення виконавчого збору.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва протокольною ухвалою від 13 червня 2016 року замінив відповідача на Міністерство юстиції України (надалі також відповідач).

3. В обґрунтування своїх вимог Мінагрополітики послалось на безпідставність оспорюваних постанов, адже судове рішення не було виконано з поважних причин, а саме через відсутність бюджетного фінансування. При цьому позивач зауважив, що звертався до відповідача із заявою про звернення до суду із поданням про встановлення способу та порядку виконання рішення та просило зупинити виконавче провадження.

4. Відповідач заперечень проти позову не подав.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. На виконанні в Органі ДВС перебував виконавчий лист № 826/8483/15, виданий Київським апеляційним адміністративним судом 28 жовтня 2015 року.

6. Так, постановою державного виконавця від 25 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження № ~organization2~, відповідно до якої встановлено строк для добровільного виконання рішення суду сім днів з моменту винесення (отримання) постанови.

7. Копію постанови від 25 грудня 2015 року позивач отримав 11 січня 2016 року.

8.31 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника - Мінагрополітики виконавчого збору в розмірі 1360,00 гривень, а також постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 680 гривень.

9. Уважаючи такі постанови протиправними, позивач звернувся до суду.

10. В аспекті предмету доказування суд апеляційної інстанції зазначив, що факт звернення позивача до державного виконавця із заявою про звернення до суду із поданням про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в справі № 826/8483/15 та зупинення виконавчого провадження, не є підтвердженим доказами через відсутність підтвердження отримання заяви державним виконавцем.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 5 серпня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

12. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із правомірності спірних постанов державного виконавця, адже що станом на момент закінчення строку для добровільного виконання рішення суду (18 січня 2016 року) рішення суду виконано не було, а подана позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва заява про роз'яснення резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року № 826/8483/15, яка зупиняє перебіг установленого для виконання судового рішення строку, подана лише 2 лютого 2016 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

14. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності спірних постанов з підстав поважності причин невиконання судового рішення у справі № 826/8483/15.

15. У касаційній скарзі Мінагрополітики просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

16. Відповідач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

V. Оцінка Верховного Суду

17. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law4~), за змістом частин першої, другої статті 25 якого державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим ~law5~, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених ~law6~. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

19. Відповідно до ~law7~ у разі ненадання боржником у строки, встановлені ~law8~ для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому ~law9~. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

20. ~law10~ встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ~law11~ для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому ~law12~.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених ~law13~.

21. Згідно з ~law14~ у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

22. У цій справі Мінагрополітики у строк, установлений для добровільного виконання (до 18 січня 2016 року), вимог виконавчого документу не виконало, що ним не заперечується, відомостей про неможливість виконання судового рішення державному виконавцеві в зазначений строк не надало, а із заявою про встановлення способу та порядку виконання судового рішення звернулось лише 2 лютого 2016 року. Отже, державний виконавець мав усі правові підстави для накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, а тому діяв на підставі, межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

23. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо правомірності оскаржуваних постанов державного виконавця та відсутності підстав для задоволення позову.

24. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

VІІ. Висновки

25. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

26. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІI. Судові витрати

27. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі № 826/6582/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич