ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/4096/17

провадження №К/9901/37/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів:

Чепурнова Д. В. (головуючий), Сафронової С. В., Мельника В. В.

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі також ГУНП в Дніпропетровській області, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ ГУНП від 22 травня 2017 року № 2147 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

1.2. визнати неправомірним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 23 травня 2017 року № 173 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 24 травня 2017 року;

1.3. зобов'язати ГУНП в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі - Саксаганський ВП) з 24 травня 2017 року;

1.4. стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на те, що його звільнення було проведено із порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема, в період перебування на лікарняному.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4.23 травня 2017 року наказом ГУНП в Дніпропетровській області № 173 о/с капітана поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 24 травня 2017 року.

5. Підставою видання зазначеного наказу став наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 22 травня 2017 року № 2147, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

6. Так, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції став висновок службового розслідування від 22 травня 2017 року за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Лоцманом В. В.

7. Згідно з указаним висновком службовим розслідуванням встановлено порушення службової дисципліни ОСОБА_1, яке виразилось у недотриманні вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, що виразилося у керуванні 6 травня 2017 року транспортним засобом без посвідчення водія, несправним зовнішнім світловим приладом, у відмові від проходження за допомогою спеціального технічного засобу перевірки стану алкогольного сп'яніння, а також у відмові від огляду лікарем закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до матеріалів службового розслідування, 6 травня 2017 року о 1:00 під час несення служби екіпажом УПП у місті Кривому Розі зупинено легковий автомобіль "Kia Cerato", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1, який рухався у темну пору доби з непрацюючою лівою фарою у режимі ближнього світла.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у темну пору доби, з непрацюючою лівою фарою у режимі ближнього світла, не маючи при собі посвідчення водія, а також факт його відмови від проходження перевірки за допомогою газоаналізатору "Alcotest 6810" і медичного огляду в установленому законом порядку з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції підтверджується з відеоматеріалів з бодікамер поліцейських екіпажу № 313 інспектора роти № 3 батальйону № 1 УПП у місті Кривому Розі молодшого лейтенанта поліції Реви Антона Валерійовича та інспектора роти № 3 батальйону № 1 УПП у місті Кривому Розі старшого сержанта поліції Щербіна Олександра Юрійовича.

8. У відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 152385 за частиною 1 статті 130 КУпАП, а за порушення пункту 2.5 ПДР України відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії АР № 770900 за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП, якою накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.

9. Уважаючи протиправними накази відповідача від 22 травня 2017 року № 2147 і від 23 травня 2017 року № 173 о/с, позивач звернувся до суду.

10. Також установлено, що в період з 22 по 26 травня 2017 року позивач перебував на лікарняному.

11. Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою від 12 червня 2017 року у справі № 212/2848/17 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

12. Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 6 липня 2017 року скасував зазначену постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у справі № 212/2848/17 і закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, на підставі частиною 1 статті 130 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

14. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що підстава звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" став висновок службового розслідування, в саме: "Порушення службової дисципліни яке виразилось у недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, що виразилося у керуванні 6 травня 2017 року транспортним засобом без посвідчення водія, несправним зовнішнім світловим приладом, у відмові від проходження за допомогою спеціального технічного засобу перевірки стану алкогольного сп'яніння, а також у відмові від огляду лікарем закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" та не потребує прийняття будь яких судових рішень.

15. Також суд першої інстанції зазначив, що відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто відсутність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 року у справі № 212/2848/17, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з відсутністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої ОСОБА_1 притягнуто згідно з оскаржуваним наказом від 22 травня 2017 року № 2147.

16. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд погодився з указаними висновками суду першої інстанції. Водночас, установивши, що звільнення позивача відбулося в період тимчасової непрацездатності останнього, апеляційний суд дійшов висновку про те, що в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом зміни дати звільнення, тобто після закінчення періоду непрацездатності, а саме з 27 травня 2017 року.

17. Отже, за результатом апеляційного розгляду Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 5 грудня 2017 року:

17.1. скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року;

17.2. позов ОСОБА_1 задовольнив частково;

17.3. скасував наказ ГУНП в Дніпропетровській області № 173 о/с від 23 травня 2017 року в частині дати звільнення ОСОБА_1;

17.4. постановив вважати ОСОБА_1 звільненим з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 27 травня 2017 року;

17.5. у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

19. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності оскаржуваних наказів, адже його звільнення відбулось у період його тимчасової непрацездатності.

20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

21. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Нормативне врегулювання

22. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (у редакції Закону України від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII; надалі - ~law24~); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у редакції Закону України від 16 травня 2013 року № 245-VII; надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.

23. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. ~law25~ регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

25. За приписами ~law26~ поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

26. Згідно з ~law27~ особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

27. Відповідно до ~law28~ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

28. Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції". Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.

29. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття "службова дисципліна" як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

30. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

31. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

32. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.

33. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

34. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію ", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

35. Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

36. Згідно з ~law31~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

37. Відповідно до частин 1 , 2 статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частин 1 , 2 статті 71 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

VІ. Позиція Верховного Суду

38. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП в Дніпропетровській області з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП і винесення стосовно нього постанови за частиною 1 статті 121 КУпАП, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

39. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (~law32~), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (~law33~).

40. Акцентуючи увагу на тому, що ~law34~ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

41. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

42. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

43. Адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.

44. Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

45. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

46. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.

47. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

48. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v.

Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

49. Отже, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що у випадку, що розглядається, постанова Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2017 року у справі № 212/2848/17 сама по собі не впливає на наявність чи відсутність у діянні позивача складу дисциплінарного проступку, адже за змістом частини 4 статті 72 КАС України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

50. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що в силу статей 1,2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.

51. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.

52. Що ж стосується доводів касаційної скарги про те, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, то це питання зазнало належного аналізу під час розгляду справи в суді апеляційної інстації.

53. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

54. Оскільки позивач перебував на лікарняному в період з 22 по 26 травня 2017 року, апеляційний суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірного наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 із зміною дати звільнення останнього на 27 травня 2017 року, тобто день його повернення на роботу.

VІІ. Висновки

55. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення в частині наявності у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а помилка суду першої інстанції в частині дати звільнення позивача з огляду на перебування його на лікарняному належним чином виправлена судом апеляційної інстанції, який під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

VІІI. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі № 804/4096/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич